ООН та Україна: сучасний вимір

Якщо спитати пересічного українця про міжнародні організації, які допомагають Україні, ООН навряд чи хтось пригадає, хоча користь цієї світової інституції відчутна, і до кінця не усвідомлена

Йосип Сталін навість у страшному сні не уявляв, що Україна колись постане незалежною державою, коли після Другої світової війни виставив окремо українську та білоруську республіку у якості засновників ООН.  Мета його була прозора і цинічна - мати додаткові голоси при вирішенні важливих світових питань.

Натомість сьогодні ми можемо пишатися своїм статусом фундатора найбільшої організації у світі.

Останнім часом посилюються голоси про нездатність ООН у сучасних умовах відігравати роль потужного захисника та судді на міжнародному полі. Не в останню чергу через російську агресію в Україні. Реформування, зокрема, потребує Рада безпеки, члени якої перетворились у недієздатних заручників Москви.

Проте, місія ООН не тільки у вирішенні питань безпеки, але й у пошуку відповідей на питання, які постають перед  усім людством у царині охорони здоров’я, освіти, екології, подолання бідності тощо. Найкраще цей перелік систематизовано в оонівській ініціативі «Глобальні цілі сталого розвитку -2030».

А головне, ООН не тільки формулює порядок денний актуальних питань світового розвитку, але й з успіхом їх вирішує, зокрема в Україні.

ЮНІСЕФ, ПРООН

Найбільш вагому підтримку від профільних організацій ООН Україна отримала, на мою думку, у сфері охорони здоров`я.

Одним з болючих питань, які постали перед українським суспільством у цій сфері, стала проблема постачання ліків.

Українці, об`єднанні на рівні громадських організацій пацієнтів, домоглись змін у законодавстві, завдяки яким, від закупівлі ліків були усунуті корупційні структури міністерства охорони здоров’я та чисельні фармацевтичні лобісти з профільного комітету Верховної ради.

Питання постачання ліків було передано напряму міжнародним організаціям, дві з яких мають пряме відношення до Організації Об`єднанних Націй – ПРООН і ЮНІСЕФ. Дитячий фонд ООН – ЮНІСЕФ здійснює закупівлі вакцин та ліків для майже 100 країн світу.

За останніми даними, по лінії ПРООН на сьогодні до України вже поставлено 98% закуплених ліків у доларовому вимірі.

Сукупна економія коштів склала 800 млн.грн. Не менші суми зекономлено і з боку ЮНІСЕФ та британської Crown Agents.

Проте, не все так безхмарно, як здається. Протягом усього часу роботи міжнародних організацій на них здійснюється шалений тиск з боку чиновників і фармацевтичних посередників, що звикли заробляти шалені гроші на здоров`ї українців.

Зволікання на рівні Мінохорониздоров’я з підготовкою тендерної документації, реєстрацією ліків та прийняттям підзаконних актів призвели до суттєвих затримок у постачанні певних груп лікарських засобів.

Все це супроводжувалось потужною інформаційною хвилею з метою дискредитації постачальників.

Смішно було дивитись, як крадії та політичні шахраї з міністерства охорони здоров`я та парламентського комітету намагались поставити під сумнів репутацію авторитетних міжнародних організацій.

Так, у перший рік закупівель за новими правилами їм довелося проробити велику роботу, домовляючись з чистого листа з багатьма світовими виробниками ліків, які, будемо відвертими, не завжди зацікавлені працювати напряму.

Більш детально цю тему я дослідив в окремому матеріалі, побудованому на    безпосередньому спілкуванні з представниками ПРООН та британської агенції Crown Agents.

Головне питання було - чому міжнародні організації були змушені працювати безпосередньо з посередниками і чому деякі прикрі юридичні помилки призвели до багатомісячної затримки ліків у аеропорту Бориспіль.

Проте, завдяки пильній увазі та підтримці громадськості можна бути впевненими – старі часи українських корупціонерів на фармринку відійшли у минуле. І не в останню чергу при підтримці організацій ООН.

Залишається сподіватись, що Всесвітня Організація Охорони Здоров`я (ВООЗ) не залишиться осторонь від медичної реформи в Україні і надаватиме відповідну фахову допомогу, зокрема, на рівні проекту «Сприяння ефективному управлінню в системі охорони здоров`я».

Міжнародна організація праці (МОП)

Підтримка українських реформ з боку ООН не обмежується тільки напрямком охорони здоров’я.

Не менш вагому роль відіграє співробітництво у сфері реформування трудового законодавства.

Як відомо, українським парламентом у першому читанні прийнято нову редакцію Трудового кодексу України, який має замінити старий варіант документу, що діє з 1971 року.

В олігархічному запалі депутати вирішили остаточно перегорнути «соціалістичну епоху» в українському законодавстві і завзято розпочали наступ на права найманих працівників.

Проте МОТ, більшість міжнародних конвенцій якої ратифіковано Україною, стала на захист прав українців, передавши парламентарям 60 аргументованих зауважень у вигляді «Діючого Меморандуму технічних зауважень до проекту трудового кодексу 2015».

Чи проігнорують українські парламентарі думку міжнародних експертів, ми побачимо вже у найближчий час.

ЮНЕСКО

ЮНЕСКО одна з найбільш відомих організацій у складі ООН, як відомо, опікується питаннями освіти, науки i культури.

Не відомо, яке ставлення у більшості українців до цієї організації, але кожен киянин знає чітко – якби не страшне для наших крадіїв-можновладців словосполучення «Під охороною ЮНЕСКО», то на місці Софії Київської вже давно був би вертольотний майданчик чи скляний хмарочос.

Прикро, що такий охоронний статус не можна отримати на кожну українську історичну пам`ятку, а ліпше - на всю країну.

Міжнародні організації як джерело влади

Можна було б писати ще багато чого про користь від співпраці України та ООН у різних сферах –ця співпраці не вчора почалась і триватиме постійно.

Причина ефективності та впливовості ООН в Україні у фактичному вакуумі влади, юридичній безкарності та низькому рівні розвитку і авторитету державної влади.

Парадокс, але вищу легітимність в Україні традиційно мають міжнародні інституції – ООН, ОБСЄ, МВФ, Світовий банк, зрештою, що стало більш ніж політичним жартом – посольство США в Україні.

Державний апарат з одного боку і українське суспільство з іншого, не довіряють один одному, проте мають довіру до міжнародних організацій.

Саме вони виступають традиційними посередниками і дороговказами у нашій слабкій демократичними інститутами державі.

Це нормальне явище, поки ми ще не зросли та не зміцнили власну країну. І добре, що у цьому нам допомагає ООН, а не «гумконвой» Російської Федерації.

P.S. У четвер Генасамблея ООН затвердила екс-главу МЗС Португалії Антоніу Гутерріша в якості  генсека Організації об’єднаних націй.