Ми ніколи не відмовимося від власної історії і завжди творитимемо своє майбутнє

З виступу в урочищі Гутвин

Почесно і хвилююче бути сьогодні у Гутвині, серед земляків і нащадків наших славних героїв - нескорених воїнів Української Повстанської Армії, чия жертва і слава стали наріжним каменем української державності.

Схиляю голову перед їхнім подвигом і пам'яттю.

Наші славні герої мріяли і боролися за власну Українську державу.

За прагнення, щоб українці були своїми на своїй землі, чужі українцям сталінський і гітлерівський режими намагалися їх тотально і тоталітарно знищити, стерши пам'ять про героїв і очорнивши перед світом.

Створена на день Пресвятої Покрови УПА була втоплена у крові та репресіях, але ніхто і ніколи не зміг і не зможе знищити правду про українських патріотів, які в складних історичних умовах здійснили відчайдушну спробу здобути для України свободу і незалежність.

ОУН і моє рідне Запоріжжя

Колись, на зламі восьмидесятих і дев'яностих, мені потайки розповідали, що ОУН була активною і дієвою у моєму рідному Запоріжжі. Тридцять членів запорізького проводу ОУН були розстріляні нацистами у в'язниці СД, багато хто пройшов пекло нацистського концтабору Дахау, зазнав розправи з боку радянського режиму. Цікаво, що із майже двох сотень членів оунівського підпілля лише неповних два десятки були із Західної України - інші місцеві.

Розсекречення документів про ОУН-УПА

Я гордий, що мав причетність до відновлення історичної справедливості, вивільняючи разом з вами історичну правду про Голодомор, про героїчний шлях ОУН-УПА, про подвиг Романа Шухевича, Клима Савура, Мирослава Симчича, з кривавих підвалів і казематів нквдшно-кґбістської тюрми.

Попри шалений спротив комуністів та інших внутрішніх ворогів, зовнішні московські нападки, ми з патріотичними колегами у Службі безпеки України розсекретили архіви, давши людям доступ до тяжкої правди про їхніх рідних і близьких.

Добре пригадую, як 27 травня 2008 р. у центральному офісі СБУ на Володимирській ми спільно з Українським інститутом національної пам'яті вперше відкрили унікальну виставку архівних документів "Українська повстанська армія. Історія нескорених".

Було презентовано більше півтисячі фото, документів з радянських і німецьких архівів, внутрішніх документів ОУН і УПА.

Всі розсекречені документи з історії українського визвольного руху і його протистояння тоталітарному комуністичному режиму свідчать про те, що український визвольний рух мав антирадянську спрямованість і загальноєвропейське значення. Однак, впродовж багатьох десятирічь тема ОУН-УПА була предметом політичних спекуляцій та політичної міфотворчості з боку комуністичного режиму.

Переконаний, що Український інститут національної пам'яті має стати ключовим науково-освітнім центром, який, за безумовної і широкої державної підтримки, передусім, фінансової, дасть українській і світовій громадськості якісний інтелектуальний продукт про складні сторінки нашої історії.

Ця інституція має стати настільки ж потужною і впливовою як ізраїльський Яд Вашем чи польський Instytut Pamięci Narodowej.

Українці - мудра, мирна і свідома нація, яка може і має розібратися у власному минулому, давши чесні і гідні відповіді на найскладніші запитання.

І тоді ніхто не буде нас поучати чи звинувачувати: ані президент Ізраїлю в нашому парламенті, ані польські депутати у своєму Сеймі.

І саме тоді ми зможемо вести з нашими сусідами і світом складний і ґрунтовний, але спокійний, рівноправний і позбавлений політиканства діалог про минуле, а головне - про майбутнє.

Ніхто не сміє плюндрувати нашу національну пам'ять і гідність, наші могили і пам'ятні знаки: ані в Мюнхені, ані в Харкові, ані у польському селі Верхрата.

Тут і сьогодні вимагаю від влади захистити пам'ятні українські місця, знайти і покарати негідників, які лише за останній час посміли осквернити могили воїнів АТО у Кривому Розі, пам'ятний знак оборонцям від російської агресії у Черкасах, пам'ятник Героям Небесної Сотні у Борисполі, меморіальні дошки героям і пам'ятник Іванові Мазепі у Полтаві, монументи Володимиру Великому у Києві і Степанові Бандері у Черкасах, місце майбутнього пам'ятника Степанові Бандері у Рівному.

Брехня про УПА

Серед документів, які стали надбанням громадськості, добре пригадую доповідь військового прокурора військ МВС Українського округу Кошарського секретареві ЦК КП(б)У Микиті Хрущову, де містяться докази того, що часто під виглядом загонів УПА в Україні діяли бригади радянського МҐБ, аби налаштувати населення проти повстанців.

Це - спеціальні агенти МҐБ, які створювали бойові групи, перевдягаючись в загони УПА. На Західній Україні вони лютували, мордували, знищували людей, ґвалтували  жінок.

Брехня про УПА та її командирів, вживлена каральними органами МҐБ, роз'їдає наш народ і сьогодні, заважаючи єдності українців і монолітності України.

Відкриття архівів МВС і Генпрокуратури

Хочу вкотре закликати керівників МВС і Генпрокуратури відкрити архіви своїх відомств, де до сьогодні зберігаються сотні тисяч нерозсекречених справ українців, яких сталінський режим жорстоко таврував ворогами народу, куркулями, аґентами Заходу, зрадниками...

І нагадаю, що "Министерство государственной безопасности СССР” (МГБ) існувало з 1946 до 1953 року, коли було приєднане до „министерства внутренних дел СССР”. А вже 1954 року на базі МВД було створено „Комитет государственной безопастности СССР".

***

Сьогодні тут у Гутвині, як і у 2008 році у Києві, як і у 2011 у Рукомиші говоримо про нескореність українського духу, перед яким не встоїть жоден режим, чи то тоталітарний, чи то корупційний.

Герої, пам'ять яких вшановуємо сьогодні від Гутвина до Києва і Дніпра, хотіли лише одного: власної Української держави.

Все решта - від лукавого.

Нескорені оунівці і упівці, безневинні жертви Голодомору і сталінських репресій, герої Небесної Сотні і славні воїни, які віддали своє життя і захищають сьогодні Україну на Сході, кличуть нас до об'єднання навколо непоборних українських символів, заради майбутнього України і наших дітей!

Вчімося на уроках історії, гуртуймося, працюймо і борімося. Бо ніхто, окрім нас українців, не наведе лад у власному домі.

Сьогодні тут у Гутвині я простягаю правицю усім, для кого сказане є не високими словами, а змістом життя.