Майбутнє паливно-енергетичного комплексу України

Вчора на засіданні Верховної Ради відбувся розгляд цілої низки законопроектів, які стосуються паливно-енергетичної сфери.

             Зрозуміло, що їхній розгляд передбачав доволі жваві обговорення, оскільки дані акти спрямовані на реформування однієї з найважливіших галузей економіки України. Але замість конструктивної критики, деякі політики продемонстрували не скільки прагнення запропонувати певні альтернативні пропозиції, а стільки бажання отримати дивіденди.

            У даному випадку черговим «майданчиком» для піару став законопроект «Про ринок електричної енергії України», який вчора було прийнято за основу в першому читанні. Перш за все, варто розуміти, що цей документ спрямований на реформування паливно-енергетичного комплексу і його приведення до європейських стандартів (виконання вимог Третього енергетичного пакету ЄС). Саме тому його прийняття є важливим у контексті подальшої євроінтеграції України.

            У той же час реформи, які закладені в законопроекті, в середньостроковій перспективі сприятимуть зниженню цін на електроенергію для населення, оскільки передбачається створення механізму заохочення поступового переходу на відновлювальні джерела енергії. Більше того, слід звернути увагу й на екологічну складову вище зазначеного задуму. Фактично можна спрогнозувати, що за такої ситуації відбудеться поступовий відхід від теплоелектростанцій. Безперечно, це є більш віддаленою перспективою, проте в будь-якому разі варто налаштовувати шляхи для її просування.

            Зрозуміло, що відбулося лише перше читання, і в подальшому можливі пропозиції чи альтернативи стосовно тих чи інших моментів. Але в той же час слід очікувати нових спроб окремих політичних сил дискредитувати даний законопроект. Знову ж таки, як і в ситуації з розглядом бюджету на 2017 рік, використовуються абсолютно ірраціональні аргументи або висловлюються такі припущення, які жодним чином не стосуються наявного тексту і передбачених ним реалій. Наприклад, стосовно того, що населенню буде закритий доступ до дешевих джерел електроенергії. Така думка однозначно є хибною, оскільки сам законопроект передбачає дерегуляцію енергетичної сфери. Відповідно, органи державної влади не здійснюватимуть цілеспрямований розподіл джерел електроенергії і не визначатимуть її кінцевого споживача. Тому в даній ситуації прикрим є те, що певні політики не намагаються підійти до законодавчого процесу з позицій суспільної доцільності, а переслідують виключно власні мотиви.