Медійний коллапс, або кому вигідний скандал на «Інтері»

Протягом двох останніх років «Інтер» був таким собі вікном в «русский мир», що залишалося відкритим навіть під час війни з основним експортером пропагадистського контенту.

Ефірна сітка каналу зіткана з ностальгічних ниток за союзним минулим, нагадувань про російсько-радянську ідентичність і нашпигована невмирущими зірками російського шоу-бізу та радянського кіно. Проте переважна більшість українців виявилася незгідною з редакційною політикою «кемлівського рупора» і вирішила припинити діяльність путінської агітмашини.

4 вересня цього року на вулиці Щусєва, поблизу маловідомого офісу компанії «Національні інформаційні системи» (НІС), що готує новинний контент для телеканалу «Інтер», відбулася низка неоднозначних подій. Підпалений офіс, шини, намети і люди, які скандують «Інтер – голос Москви». Весь свій ефірний час інтерівці присвятили виключно цій темі:

«Совершено вооруженное нападение на офис компании Национальные информационные системы, которая производит программы Новости, Подробности, Подробности недели. Осуществлен поджог здания, уничтожена телевизионная студия».

Олександр Пилипець, що є директором НІС, зробив заяву, що «підпал 
вчинено 15 невідомими в балаклавах, які прорвалися через охорону, 
підпалили будівлю і залишили після себе протитанкову міну».

Одночасно із заявою О.Пилипця, з осудними заявами виступили в 
США і ОБСЄ. «Насильство ніколи не прийнятно у відповідь на 
незгоду з редакційною політикою, навіть якщо публікації є 
провокаційними і суперечливими», – заявила представник ОБСЄ з 
питань ЗМІ Дуня Міятович. Тож підпал «Інтера», безумовно, 
завдав серйозного удару по іміджу України на міжнародному рівні.

Проте, в інциденті з підпалом офісу НІС є кілька питань, на які поки що немає відповіді. Чому акцію організували у вихідний день? Чому учасники прийшли не до центрального офісу «Інтера» на столичній вулиці Дмитрівській, а до офісу НІС на Щусєва? Яким чином люди в балаклавах проникли в будівлю? І головне питання – хто від цього виграє. Україна, в цілому, від скандалу навколо «Інтера» тільки втрачає: будь-які конфлікти повинні вирішуватися цивілізовано.

«Вряд ли это можно назвать войной Левочкина-Авакова, это война Левочкина и Украины. То, что ситуация выгодна Интеру и Левочкину - это однозначно. Что это выгодно их партнерам в России - тоже однозначно. Потому что из группы людей, которые предают национальные интересы, они теперь превращаются в жертву»

Сергій Гайдай, політтехнолог

Як говориться у прислів’ї – «спасение утопающих – дело рук самих

утопающих». Тому, можливо, таким чином інтерівці, які за даними

медіадосліджень в серпні 2016 року посіли п’яте місце серед 

національних каналів (частка аудиторії «Інтер» складає 6,8% від 

загальної), вирішили додати собі рейтингових поінтів і, заодно, 

виконати чергове путінсько-кремлівське завдання по створенню 

необхідної картинки.