Сперечаючись про виплату стипендій, маємо розуміти їх призначення

Із закінченням літньої пори та поступовою активізацією політичного життя, серед українського суспільства розгорнулася дискусія навколо так званого скасування виплат стипендій студентам.

 Варто зазначити, що існує загроза її перетворення на соціальний конфлікт, оскільки має місце деформування самої сутності наявної проблеми. Тому слід дещо розглянути ситуацію, яка склалася навколо даного питання.

            Перш за все, варто розуміти, що мова не йде про абсолютне скасування стипендій. Такі дії не є можливими з огляду на чинний Закон України «Про вищу освіту». У частині другій статті 62 чітко зазначено, що студенти, які навчаються на денній формі навчання за кошти держави, мають право на отримання стипендій. Тому розмови про те, що уряд самостійно може піти на такі заходи не є коректними, оскільки, по-перше, це буде прямим порушенням вище зазначеної норми, по-друге, для цього потрібна буде згода Верховної Ради, яка, в такому випадку, має змінити чинний закон.

            Далі слід зауважити, що наявна дискусія викликана ставленням до стипендії виключно як до соціальної виплати і засобу проживання. Це також не є коректним, оскільки вона, за своєю природою й функціональним навантаженням, виступає своєрідним заохоченням до кращого навчання та академічних успіхів. Тому стипендія – це винагорода, а не обов’язкова державна виплата по факту студентства, і до неї не слід ставитися як до грошей, які держава просто повинна надати лише за факт навчання. Саме таке сприйняття й викликає негативну реакцію більшої частини українського студентства, яке розцінює будь-які спроби реформувати систему стипендіальних виплат як позбавлення їх засобів на проживання.

            Загалом з даної ситуації можна зробити висновок, що проблема полягає в неправильному інтерпретуванні та свідомому продукуванні соціального конфлікту, який не має під собою достатніх підстав. Такий стан справ є цілком закономірним, оскільки завжди знаходяться зацікавлені особи, які користуються будь-яким приводом для отримання та збільшення власного політичного капіталу. Звісно ж, на даний момент існують проблеми з втіленням окремих положень Закону України «Про вищу освіту», наприклад, щодо приведення розміру академічних стипендій до прожиткового мінімуму. Але, знову ж таки, їх виконання потребує перегляду інших норм, в тому числі зміни відсотку студентів, яким здійснюються такі виплати. Тому реформування системи стипендіальних виплат є логічним у контексті загальної оптимізації нормативно-правової бази України.