Видовищне вбивство як спосіб дестабілізації суспільства

20 липня 2016 року стало ще одним чорним днем для української демократії – внаслідок зухвалого замаху було вбито журналіста Павла Шеремета.

20 липня 2016 року стало ще одним чорним днем для української демократії  – внаслідок зухвалого замаху було вбито журналіста Павла Шеремета. Ця подія сколихнула суспільство та викликала ряд суперечливих почуттів: від подиву до страху. За своєю природою даний акт є дикунством, яке не може мати місця в сучасній демократичній державі. Тому його ініціатори повинні бути знайдені та покарані відповідно до чинного законодавства України.

            З огляду на зухвалість вбивства та те, що було обрано публічну людину, слід з’ясувати наміри тих, хто за цим стоїть. Варто звернути увагу на факт того, що Павло Шеремет загинув внаслідок вибуху, який стався вранці на вулиці, тобто відбувся на очах інших людей. Таким чином, можна говорити про те, що злочинці прагнули отримати миттєвий ефект, а саме: швидко створити та «розкрутити» інформаційний привід. Фактично, як ми побачили, це було здійснено. Далі слід зазначити, що це вбивство має політичні мотиви, але зовсім не стосується журналістської діяльності жертви. Павла Шеремета могли отруїти, розстріляти і т. і., але злочинці обрали саме вибухівку, яка й створює максимальний «шум» і миттєво привертає увагу громадськості. Взагалі, дану подію варто розцінювати як терористичний акт, оскільки в такий спосіб було кинуто виклик не лише чинній владі, а й всьому суспільству.

            Метою даної події є дестабілізація політичної ситуації в Україні. Це пояснюється тим, що фактично цим вбивством злочинці здійснили спробу провести аналогію із загибеллю Георгія Гонгадзе. Також, особливо на фоні терористичних актів у США та Франції, можна припустити, що в такий спосіб мали місце намагання дискредитувати діяльність українських правоохоронних органів та спецслужб, які, мовляв, не можуть забезпечити безпеку громадян. Але найголовнішим є те, що даним актом злочинці прагнуть здійснити тиск на соціум та зазіхнути на одне з найважливіших прав людини – свободу слова. Питання лише полягає в тому, чи піддадуться українці такій зухвалій психологічній атаці й зневіряться в існуючих цінностях та соціальних нормах.

            Тому завданням уряду та, перш за все, правоохоронних органів і спецслужб є не лише знайдення та покарання винних у цьому зухвалому вбивстві, а й вживання запобіжних заходів для того, щоб такі діяння не стали звичайним явищем у політичній практиці сучасної України. Слід упередити будь-які спроби чинити тиск на владу та залякувати українських громадян. Кожен повинен знати, що він вільно може висловлювати та відстоювати свої погляди, а також бути впевненим у власній безпеці. Суспільство, як єдиний організм, починає існувати лише за умов взаємної довіри кожного його члена. Демократія ж народжується та міцнішає в атмосфері партнерства соціуму та влади, яка є продовженням першого.

            Отже, ми повинні не допустити нових вбивств та подальших спроб дестабілізації політичної ситуації в Україні задля забезпечення існування морально здорового суспільства та подальшого закріплення демократичних свобод у нашій державі.