Розділяй і володарюй або новий сценарій Кремля з розвалу України

У подальшій реалізації проекту «Русская весна» щодо розхитування ситуації та створення квазіутворень в Харківській, Одеській, Миколаївській, Запорізькій, Херсонській, а також Сумській та Чернігівській областях використовувались проросійські організації «Оплот», «Ісход», партія «Родіна», громадський рух «Український вибір» та інші.

Аналогічна доля спіткала ідеологів створення т.зв. «Бесарабської Народної республіки», «Республіки Підкарпатська Русь», квазідержавних утворень на території Запорізької та Дніпропетровської областей. Вдалось локалізувати вкрай небезпечну ситуацію у Харківській та Одеській областях.

«Народні органи влади» - підміна поняття «Громада»

Нові спрямування Кремля зосереджені насамперед на створення умов для легітимізації т.зв. «регіонів з особливим статусом». Прикладів на даний час також чимало. Під прикриттям тез про «децентралізацію влади» та «отримання економічних вигод» від створення «вільних економічних зон», підконтрольні РФ громадські об’єднання фактично ставлять за мету зміну державного устрою України шляхом реалізації заходів із т.зв. «прихованої федералізації» нашої держави.

Найбільш активними у цьому напрямку, однак  своєчасно похованими у зародку, виявились проекти «Порто-Франко Одеса» (координатор - О.Цвєтков), «Громадська рада Дніпропетровщини» (голова – С.Шапран), ГО «Соціальне Запоріжжя» (координатор – С.Кузьменко) та «Екоспецстатус м.Запоріжжя» (керівник – М.Соколов), «Громадська рада Слобожанщини зі сприяння конституційній реформі» (лідер – А.Александровська).

Останнє псевдоутворення, т.зв. «Громадська рада Слобожанщини» і її керівник Александровська припинили свою проросійську діяльність саме напередодні, 29 червня п.р., і можуть слугувати яскравим прикладом впровадження технології «розділяй і владарюй».

Як було повідомлено СБУ за результатами проведеної спецоперації, представники забороненої в країні Компартії, зокрема екс-нардеп від КПУ Алла Александровська та її син Олександр, який переховується в Росії, намагались підкупити керівництво та депутатів місцевих рад регіону для прийняття на сесіях звернень до парламенту та президента щодо змін до Конституції з питань федералізації. За підписи під документом комуністи пропонували дев’ять тисяч доларів США кожному підписанту. Водночас, за оперативними даними, ФСБ виділила на підкуп депутатів в декілька разів більшу суму, але комуністи привласнили значну частину грошей.

Такі «законотворчі ініціативи» місцевих рад та наступні замовні публікації в ЗМІ дали б путінській дипломатії підстави звинуватити українську владу в ігноруванні волі народу, який нібито вимагає федералізації та надання окремим регіонам додаткових повноважень, у т.ч. шляхом створення т.зв. «вільних економічних зон», зокрема, особливого регіону «Слобожанщина».

Варто відзначити, що затримання Александровської мабуть стало найбільш болючим ударом по планах ФСБ, яка не тільки покладала неабиякі надії на харківський «локомотив» Александровської, але й, за оцінками правоохоронців, витратила чималі кошти у іноземній валюті для його запуску.

Загалом, виокремлюючи головні напрямки проекту «Народних органів влади» під егідою ФСБ, стає помітною певне територіальне зміщення їх впровадження із Сходу і Півдня України на Центр і Захід.

Зважаючи на те, що ідеї «русского міра» не знаходять підтримки у переважної більшості населення України, а війна на Сході дала змогу збагнути усі його «прєлєсті», в хід пішли методи економічного спонукання до «самостійності»: використання «в темну» представників владних органів Львівської, Київської, Чернівецької, Закарпатської, Рівненської та Івано-Франківської областей для реалізації проектів на кшталт вищевказаних т.зв. «економічних автономій» та «вільних економічних зон».

Зокрема, на даний час спостерігається своєрідний «парад економічних вимог» - прийняття звернень до вищих владних інституцій щодо отримання «спеціального економічного статусу» депутатськими корпусами міських (Львівська, Червоноградська, Трускавецька, Дрогобицька, Моршинська,  Хустівська, Стрийська) та районних (Пустомитівська, Перемишлянська, Радехівська, Кам’янобуйська, Бродівська) рад Львівської області.

При цьому, видозмінені механізми розхитування зсередини подаються як єдино правильні з точки зору економічної доцільності для розвитку того чи іншого регіону.

Для прикладу, т.зв. «територіальні громади», ініційовані з Москви, які останнім часом активно впроваджуються в різних регіонах України, намагаються замінити собою державу: збирають податки, видають автомобільні номери, планують створення «народних митниць» і «народної міліції». Між цим захоплюють комунальні приміщення та агітують за Росію. Саме з них має початися створення окупаційних адміністрацій чергових «народних республік».

«Народні підприємці» активно звинувачують Київ у паразитуванні на досягненнях регіонів (щось таке ми уже чули про «Данбас всєх корміт») і вважають, що ті податки, які вони чесно сплачували раніше, «йдуть у трубу». І роблять висновок: з такою державою грошима ділитися не треба.

Такі «незалежні від Центру» громади уже заявили про себе у Хмельницькому, Тернополі, Сумах та інших обласних центрах. При цьому, у кожному місті свої «вимоги», які в знаменнику зводяться до економічної «незалежності».

Але самими тільки дозволами на ведення бізнесу «тергромади» не обмежуються. Зараз вони випробовують на міцність комунальні структури, самовільно займаючи приміщення, що знаходяться у комунальній власності. Наприклад, у квітні так звана «Територіальна громада міста Суми» захопила приміщення комунальної власності на вулиці Супруна, 13, яке на той момент було вільним і виставлялося на конкурс на право оренди. Члени громади шахрайським методом заволоділи у ЖЕКу ключами від приміщення, і повісили на нього табличку «Власність територіальної громади міста Суми». Подібна схема привласнення комунального майна діє і в інших містах.

Щоб збільшити коло прибічників, «територіальні громади» потроху створюють паралельні органи влади. Також тергромади створюють «народні суди», і призначають у них посаду «народний суддя». Ідеологи тергромад стверджують, що це найсправедливіші та найнепідкупніші суди.

Втім, застосовується дуже хитрий - хоч і незаконний - спосіб утворити територіальні громади і діяти від їх імені: знайти в кожному населеному пункті трьох людей і запропонувати їм підписати такий собі «Договір територіальної громади». Таким чином, вдалося створити територіальні громади у всіх обласних центрах, де проживає понад 100 тисяч людей і навіть у містах-мільйонниках: Києві, Одесі та Дніпрі.

Ініціатори навіть винайшли для себе цікавіше визначення, яке не прописано в жодному законі – «міжнародна суверенна владна неурядова організаційно-правова форма самозабезпечення, самоорганізації, самозахисту, безпосереднього самоврядування та прямого народовладдя людей – жителів села/міста N». Кінцева декларована мета – «дати можливість людям, доведеним до відчаю, вирішити проблеми, які їх заганяють в петлю».

Приблизно з таких слів зазвичай починається анонс акцій протесту, що їх так активно організовують псевдогромади. Заходи зазвичай носять популістський характер: «проти олігархів», «проти підвищення цін на тарифи», «проти проведення гей-параду» та жодним чином не пов'язані із відстоюванням прав справжніх територіальних громад. Адже істинна мета таких зборів – задурити голови якомога більшій кількості людей, створивши ілюзію легітимності псевдогромад.

Аналізуючи активність «лідерів» псевдогромад у ЗМІ та Інтернеті, з’ясовується цікава закономірність: усі вони піарять «Концепцію суспільної безпеки» (оригінальна назва – Концепция общественной безопасности (КОБ). Ця концепція пропагує ідею федералізації України як єдиної позитивної моделі розвитку держави.

Чому КОБ так подобається «уповноваженим територіальних громад»? Можливо, тому, що її автором є президент Росії Владімір Путін, який свого часу затвердив цю програму як загальнодержавну.

Також так звані територіальні громади популяризують на своїх сторінках у соцмережах та на веб-сайтах громадський рух «Курсом правды и единения», який є неофіційною гілкою російської партії з однойменною назвою. Саме в програмі партії «Курсом правды и единения» бачимо заклики до входження країн у склад Російської Федерації та посилання на путінську Концепцію суспільної безпеки, яка є теоретичною основою для цієї партії: «Необходимо признать право народов и национальных меньшинств других государств на вхождение заселённых ими территорий в состав Союзного Государства Россия для освобождения от гнёта эксплуататоров. Это право обеспечит мирное возрождение России, но не в прежних формах, а на базе КОБ».

На створення кишенькових «тергромад» відреагували громадські активісти. Їх насторожило, що членами цих напівпідпільних організацій часто є колишні партійці Компартії або члени і прихильники медведчуківського «Українського вибору».

Наприклад, так звана «уповноважена територіальної громади міста Хмельницького» Ольга Уграк – помічник народного депутата 4-го скликання від КПУ Володимира Новака. А її колега з Тернополя Людмила Любовецька – колишній активіст «Українського вибору», а нині послідовник російської секти «Союз сотворцов святой Руси» («СССР»), яка пропагує створення «Божественної монархії Свята Русь» (БДСМ) у складі України, Білорусі та Росії. Повний «кісєльов головного мозга».

Нічого дивного, якщо після не дуже прискіпливого аналізу з’ясовується, що прямим куратором таких «територіальних громад» виступає не хто інший, як громадський рух «Український вибір», очолюваний кумом Путіна Медведчуком. «Вирішити накопичені протиріччя можна тільки шляхом зміни моделі територіального устрою держави, - заявляв Медведчук в січні 2014 року. - Федеративний устрій надасть повноваження регіонам: територіальні громади самі зможуть вирішувати, якою мовою говорити, яких героїв шанувати, кому зводити пам'ятники». До речі, віднедавна «УВ» розширив назву смисловим доповненням «УВ-Право народу». Питання тільки в тому, яке право і якого народу? Видається, явно не українського.

«Народні республіки» - гарантовані зелені чоловічки на танках з воєнторгу

Усе вищеописане, у випадку несвоєчасного реагування, може мати дуже неприємні наслідки у перспективі, оскільки на перше місце уже виносяться не національні чи територіальні вподобання місцевого населення, а суто економічно-меркантильні інтереси, які не знають адміністративних кордонів.

По-перше, за трактуванням московських ідеологів, територіальні громади можуть самостійно утворювати органи місцевої влади як паралельні до існуючих. Бо ж Конституція каже, що джерелом влади в Україні є народ.

За допомогою паралельних органів влади, скажімо, діяла польська "Солідарність", намагаючись повалити комуністичний режим. Під час Революції гідності так намагалася діяти опозиція - проголошуючи Народні ради, котрі мали замінити місцеву владу.

В разі якогось чергового «Майдану» чи серйозних заворушень у Києві «медведчуківські» чи «екс-комуністичні» громади без вагань проголосять себе владою в регіонах.

По-друге, територіальні громади мають право проводити референдуми. Якщо мова йде про справжні громади, то це чудова опція. Але ж згадані псевдогромади співпрацюють із путінськими партіями-прихильниками входження слов’янських народів у склад РФ.

А, отже, однією з тем референдумів буде входження територіальних громад до складу «Союзного Государства Россия» чи виходу із складу України - держави «фейл стейт» – «держави, що не відбулась».