5 недоречностей нового трудового кодексу стосовно комісії з трудових спорів
12 квітня 2016, 15:59
Засадничі принципи функціонування комісії з трудових спорів в діючому Кодексі законів про працю та проекті Трудового Кодексу України (реєстр № 1658 дооп. від 20.05.2015 р.). Пропозиції незалежного про
В трудовому законодавстві України одним з найважливіших елементів
досудового захисту прав найманого працівника та врегулювання індивідуального
трудового конфлікту є колегіальна комісія з розгляду трудових спорів на кожному
окремому підприємстві. Вкрай важливо саме зараз, коли йде робота над
вдосконаленням проекту нового трудового кодексу, розглянути суттєві відмінності
в діючому КЗпП та проекті Трудового кодексу України (реєстр № 1658 дооп. від 20.05.2015 р.)
та виробити пропозиції незалежного демократичного руху щодо усунення найбільш
одіозних фрагментів законодавчої ініціативи депутатів ВР Папієва, Гройсмана та
Денисової. 1.
Право формування комісії з трудових
спорів. В діючому КЗпП правом формування
комісії з трудових спорів наділено загальні збори або конференцію трудового
колективу з числом працюючих не менше 15 чоловік [ст.223 КЗпП]. В проекті ТКУ №1658 таке засадниче право у
трудового колективу беззастережно відбирається і комісія може бути сформована
лише шляхом погодження такого права між роботодавцем та виборним органом
первинної профспілкової організації [ст.383
ТКУ №1658].
Що це означає? Це фактично означає, що
роботодавець може завжди блокувати ініціативу по створенню комісії з трудових
спорів, не погоджуючись на її створення. Нами пропонується усунути цю серйозну недоречність
і повернутись в проекті нового кодексу до діючої норми, коли будь-який трудовий
колектив з чисельністю не менше 15 чоловік має цілком закономірне право сформувати
комісію з метою мирного досудового врегулювання індивідуальних трудових конфліктів
на своєму підприємстві.
2.
Порядок утворення комісії з трудових
спорів. Необхідно зазначити, що комісія по трудових спорах в
діючому КЗпП обирається загальними зборами всього трудового колективу
підприємства, установи, організації з числом працюючих не менш 15 чоловік, а
кількість робітників даного підприємства у складі комісії повинна бути не менше
половини її складу [ст.223 КЗпП]. Натомість в проекті ТКУ №1658 з процесу
утворення комісії з трудових спорів цілісний трудовий колектив фактично
усувається, а комісія формується в результаті паритетної кількості
представників роботодавця, що призначаються прямим адміністративним наказом та
працівників через первинну профспілкову організацію [ст.383 ТКУ №1658]. Отже, як ми бачимо, мова йде про суттєве необґрунтоване
переформатування принципів формування персонального складу комісії з трудових
спорів на користь роботодавця. Якщо в діючому КЗпП кількість членів комісії з
трудових спорів, що представляють трудовий колектив не могла бути менше 50
відсотків комісії, то тепер їх кількість у відсотковому відношенні чітко обмежена
50 відсотками від усього складу комісії. Таким чином, склад комісії з трудових
спорів в проекті ТКУ №1658 у порівняні з діючим кодесом перерозподіляється на
користь роботодавця, за яким жорстко закріплюється право адміністративно призначити
половину членів (!!) комісії, а інша половина формується через первинну
профспілкову організацію або через загальні збори працівників. Отже, мусимо
констатувати, що роботодавець отримує контрольний пакет в 50 відсотків для
голосування комісії з трудових спорів і може через адміністрацію підприємства впливати
на персональний склад комісії від працівників.
Наша пропозиція визнати такий порядок формування комісії
з трудових спорів в проекті ТКУ №1658 вкрай небезпечним та соціально несправедливим,
що апріорі ставить роботодавця у виграшну позицію при розгляді через комісію з
трудових спорів будь-якого індивідуального трудового конфлікту працівника і
того самого роботодавця. Ми пропонуємо залишити право на формування комісії з
трудових спорів за загальними зборами трудового колективу з обов’язковим урахуванням
рівного представництва трудового колективу в цілому, роботодавця і первинних
профспілкових організацій працівників – одна третина членів комісії від кожної
сторони. У разі відсутності первинних профспілкових організацій на конкретному
підприємстві, в організації чи установі, право на представництво однієї третини
членів комісії від профспілок додатково переходить до загальних зборів
трудового колективу.3.
Компетенція комісії з трудових спорів. В діючому КЗпП визначено, що комісія
по трудових спорах є обов’язковим первинним органом по розгляду трудових
конфліктів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях за
винятком деяких спеціально окреслених випадків, які стосуються виборних платних
посад в громадських чи інших об’єднаннях громадян [ст.221 КЗпП] чи суддів, працівників навчальних, наукових та інших
установ прокуратури [ст.222 КЗпП]. Рішення
комісії по трудових спорах підлягає виконанню власником або уповноваженим ним
органом у триденний строк по закінченню десяти днів, передбачених на його оскарження
[ст.229 КЗпП]. Натомість спостерігаємо, що проект ТКУ №1658 фактично
відмовляється від обов’язковості розгляду комісією індивідуальних трудових
конфліктів на підприємстві, ніде прямо не вказуючи на це. Крім того, в проекті
вказується, що рішення комісії з
трудових спорів є обов’язковим для сторін індивідуального трудового спору,
проте… підлягає лише «добровільному виконанню у строк, визначений рішенням» [ст.392 ТКУ №1658].
Отже, по суті мова йде про розмитість компетенції комісії
з трудових спорів та необов’язковість виконання її рішень. Пропонується
зберегти норми діючого КЗпП щодо обов’язковості розгляду скарг працівників в
первинному досудовому органі на підприємстві та обов’язковість виконання рішень
комісії з трудових спорів, якщо вони не скасовані судом.
4. Порядок
прийняття рішень. Діючий КЗпП передбачає прийняття
рішень комісією по трудовим спорам більшістю голосів її членів, присутніх на
засіданні [ст.227 КЗпП]. Водночас проект ТКУ №1658 передбачає, що у разі незгоди хоча б одного з
членів комісії з рішенням, що пропонується до прийняття, воно вважається неприйнятим
[ст.389 ТКУ №1658].
Як бачимо, в даному випадку йдеться про те, що за цим
принципом проекту ТКУ №1658 жодна комісія з трудових спорів в Україні не зможе
прийняти рішення на користь працівника у конфлікті з роботодавцем, бо на
засіданні комісії завжди буде
представник від роботодавця, який голосує проти цього рішення. Пропонується зберегти норми діючого КЗпП та категорично
відхилити порядок фактичного блокування будь-яких рішень на користь працівника
у конфлікті з роботодавцем.
5. Правомочність
засідань комісії з трудових спорів. Діючий КЗпП прямо встановлює
правомочність засідання комісії, якщо на її засіданні присутні не менше двох
третин обраних до її складу членів [ст.226 КЗпП]. Депутатський проект нового ТКУ №1658 начебто пом’якшує
цю норму, передбачаючи правомочність засідання комісії, якщо на ньому присутні
не менше половини представників в комісії, проте далі уточнює: «якщо на ньому
присутні не менше половини представників, які входять до складу комісії з трудових спорів від кожної зі сторін» [ст.389 ТКУ №1658].
Отже, законопроект ТКУ №1658 і в цьому випадку майже
унеможливлює кворум на комісії з трудових спорів, адже достатньо «захворіти»
лише частині призначених роботодавцем представників і засідання комісії вважається
неправомочним і не може прийняти ніяких рішень.
Нами пропонується пом’якшити навіть норму діючого КЗпП і
вважати засідання комісії з трудових спорів правомочним у разі присутності простої
більшості від її складу.
Таким чином, ми розглянули лише декілька недоречностей законопроекту
ТКУ №1658 від депутатів Папієва, Гройсмана та Денисової, що стосуються лише функціонування
комісії з трудових спорів і сформували пропозиції демократичного незалежного профспілкового
руху, які і пропонуємо врахувати при доопрацюванні законопроекту.
1.
Кодекс законів про працю: http://korrespondent.net/url.hnd?url=http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/322-08 2.
Проект
Трудового кодексу України: http://korrespondent.net/url.hnd?url=http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1%3fpf3511%3d53221
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.