Дидактичні орієнтири в розвитку індивідуальної методичної системи вчителя

З чого починається особистісно зорієнтоване навчання? (Миргород, виступ 17 листопада 2015 р.)

Першочерговим завданням української освітньої системи є виховання громадянина України, який з любов’ю до свого роду і Батьківщини готовий гідно боронити цілісність і незалежність України, розвивати себе і світ навколо себе заради утвердження державності, миру і злагоди, добросусідських стосунків в полікультурному середовищі.

Джерельна база розроблення і удосконалення індивідуальної методичної системи вчителя географії, спрямованої на виконання цієї задачі, досить потужна.

ЇЇ складають історико-культурні та морально-етичні традиції вчительства, універсальні закони діалектики, державне і соціальне освітнє замовлення, педагогічний досвід, теорія і практика пізнання, теорія змісту освіти, географія як наука, результати психолого-педагогічних і соціальних досліджень, практика суспільно корисного застосування у господарській діяльності підприємств та приватних домогосподарств природничо-наукових знань тощо. Що спонукає науковців, вчителів-експериментаторів і керівників освіти на місцях створити свої унікальні умови для розвитку учнів у навчально-виховному процесі, урізноманітнення освітнього середовища та удосконалення методичної системи вчителів.

На серпневих нарадах, що проводилися у формі вебінару Інститутом педагогіки було висвітлено деякі орієнтири як не потонути у різномаїтті методичних шкіл та напрямів.

Серед них була порада: не поспішати і спочатку вивчити сутність, методичну цінність та доцільність нової ідеї або інструменту, які ми намагаємося опанувати і втілити у власній методичній системі.

Сьогодні я думаю що треба нам дивитися на нашу роботу ширше – далекоглядніше.

Визнаючи безперечну цінність Землі як колиски життя,  фундаментальними цінностями нашої роботи я бачу Особистість та Освіту (як найперший і єдиний універсальний інструмент в формуванні та розвитку  в людському індивіді Людини). Тому що ми – Люди, і щоб ми не робили, ми діємо з позиції людини і на благо людської земної цивілізації. Таким чином, головним принципом педагогічної діяльності був і залишається «Не нашкодь!».

Відповідно, якщо дивитися на нашу діяльність через призму Особистості та Освіти. Маємо констатувати що в нинішній філософії життя в Україні особитісно зорієнтована модель не працює – хоча ми до неї прагнемо, а освітню систему вже необхідно не реформувати, а реанімувати.

І тут виникає декілька пропозицій.

Пропозиція 1: важливо розробити нову філософію спілкування в суспільстві – філософію служіння одне одному як основи відповідальної суспільної взаємодії в Україні та її процвітання.

Друга пропозиція сформулювалася на основі польових досліджень в сільській місцевості областей України – Житомирської, Черкаської та Полтавської.

В Україні останніми десятиліттями на місцевому рівні не поповнювалися списки історико-культурних пам’яток, багато документів і культурні осередки, що могли б розкрити особливості побуту, господарювання, розвитку самодіяльної культури просто знищувалися.

Нажаль це відбувається і зараз, і деколи по нашій байдужості.

Знищуючи осередки культури (школи, бібліотеки, витвори місцевих самодіяльних митців тощо) ми знищуємо пам'ять, а отже, і нашу громаду, створюємо умови для повторення тих жахів, які знищили мільйони людей за одне століття.

Патріотизм не в гаслах – патріотизм у справах.

Пропозиція 2: створити списки пам’яток Нової історії України, поновити та створити нові списки культурно-історичної спадщини об’єктами місцевого/локального значення (тобто внести всі школи старші 100 років, різноманітні осередки культури, культові споруди, витвори самодіяльних митців, парки і малі садово-паркові споруди/скульптури тощо), поновити списки геологічних пам’яток та заповідних і рекреаційних територій.

Розробити і впровадити механізми захисту, вивчення, реставрації та господарського утримування зазначених об’єктів.

За історичною традицією Українського географічного товариства ми – вчителі географії – маємо бути організаторами цієї суспільно важливої справи.

Нова філософія буття і зцілена народна пам'ять приведуть нас до ВІДРОДЖЕННЯ. Але зміст його, на моє переконання, це є відповідь на актуальні потреби людини і громад.

Ми їх не знаємо, ми їх НІКОЛИ не вивчали.

Тому третя пропозиція: дослідити географію та структуру потреб населення (громад).

Визначити реальний стан господарства громад та окремих секторів економіки країни.

Розробити наукові програми розвитку громад і країни.

Програму розвитку України розглянути і затвердити шляхом всеукраїнського референдуму.

І Ви мене спитаєте:

? То які ж орієнтири?

? Як вибудувати власну методичну систему?

Відповідь проста: ми маємо стати рушійною силою відроження освіти, а отже, і України. Не заради себе, а заради майбутнього. маємо вчитися і зростати.

Щоб на нашій землі відчували себе людьми наші нащадки, і щоб вони стояли твердо своїми людяними переконаннями на фундаменті наших справ.

Наприклад, в селі Плоска Ружинського району Житомирської області ми зараз працюємо над проектом «Від родини до України».

Пишемо книгу про людей, які жили на цій землі. Показуємо населений пункт не в хмарах голої статистики, яку розуміють тільки фахівці, а через долю людини.

Збираємо розпорошену інформацію для тих хто через 50 або 100 років запитає себе: «Хто я? Звідки я родом?»

Ви можете приєднатися. Я поділюся методичними рекомендаціями. Можемо організувати тематичний семінар по цьому проекту.

Дякую за увагу!

Надсилайте запитання та пропозиції на адресу: monograf@mail.ua