Едуард Зейналов: «Саакашвілі говорить те, про що в Україні говорити не прийнято

14 грудня в ході засідання Національної Ради реформ стався конфлікт між головою Одеської ОДА Михеїлом Саакашвілі і міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим. Саакашвілі звинуватив Авакова у корупції

Що пролунало з уст Саакашвілі – сплеск емоцій чи вирок вищим державним чиновникам, питаємо у голови громадської спілки “Громадська Варта” Едуарда Зейналова.

Ігор Вьюн: Наскільки ви вірите словам Саакашвілі, сказаним ним на прес-конференції?

Едуард Зейналов: Саакашвілі – людина емоційна і «на емоціях» говорить про ті речі, які, вочевидь, необхідно підтверджувати документально. Його виступ на засіданні Ради реформ – офіційний виступ. На всіх заходах такого рівня завжди проводиться аудіо- та відеофіксація, тому губернатор Одещини чудово розуміє, як просто буде підтвердити або спростувати його інформацію: потрібно лише оприлюднити цей аудіо- чи відеопротокол. Я йому вірю, адже сам Саакашвілі вимагає оприлюднити ці записи.

Пан Михеїл говорив про найстрашніше зло України – корупцію. Це те, що не дає країні розвиватися, це те, через що в Україні немає ні доріг, ні армії, ні нормальних комунальних послуг, ні нормального життя для людей. Навіть у наших «сусідів по карті» Бєларусі та Молдові з меншим ВВП і меншими реальними доходами на душу населення, їхні чиновники «дозволяють» людям жити краще. Україна зараз – найбідніша у Європі країна. Близько 50 відсотків доходів – в тіні, половина економіки – в тіні. І все через корупцію і безглузду податкову базу в нашій країні. Більше того, український бізнес стикається з наступною схемою: податківці «просять» платити податків менше, а значну частину грошей «заносити» безпосередньо їм або довіреним чиновникам «у конверті». Ті, хто не платять – опиняються під «пресом» силовиків. Тому Саакашвілі говорить про те, про що в Україні зазвичай мовчать – про корупцію.

Ігор Вьюн: Але ж про корупцію говорить не лише Саакашвілі…

Едуард Зейналов: Так, але в нас про неї говорять «взагалі». А Саакашвілі говорить правду про конкретних фігурантів. І вся країна, і ці фігуранти знають, що він говорить правду. А якщо не говорити про конкретні випадки і про конкретних корупціонерів – система такою буде безкінечно. Деякі політики закликають Саакашвілі «не розхитувати державний човен», говорячи, що такі заяви про корупцію ганьблять державу. У перекладі на українську мову це звучить як «не заважайте красти».

Але мушу визнати і деяку однобокість заяви Губернатора Одещини. Я не повірю, що краде лише, умовно кажучи, «одна команда». До тотальної корупційної системи вочевидь дотичні і їхні опоненти – люди Президента та Президентських адміністрації та партії. Тож, якщо говорити про корупцію відверто, то до неї причетні обидві «команди»

Ігор Вьюн: Хто конкретно в Україні є джерелом корупції: олігархи, чиновники?

Едуард Зейналов: Я не вважаю олігархів основним джерелом корупції. Невже вони беруть хабарі? Так, вони їх дають. Але кому? Чиновникам, причому в цей процес втягнута майже вся країна. Хабарі бере вся чиновницька вертикаль – аж до найвищих державних посад. Хтось бере умовні «пачки грошей», а хтось розраховується посадами або підприємствами. І корупційна система живе за принципами «кругової поруки», коли корупціонери на вищих посадах не можуть існувати без «соучасників» – дрібніших корупціонерів. Це такий собі «ліфт», по якому пересуваєшся, безперебійно лише забезпечуючи вищестоящих «колег» грошима. Поки ця система існує, її ніхто не може зламати. Тому що будь-який чиновник, включаючи Президента, швидко стає частиною цієї системи. Саме про цю систему говорив Саакашвілі, який переміг цю «гідру» у колись найкорумпованішій Грузії. І особисто мені соромно, що грузин Саакашвілі більше переживає за Україну, ніж українці.

Ігор Вьюн: Ви говорили про те, що такі серйозні звинувачення мають підкріплюватись доказами…

Едуард Зейналов: Так, і Саакашвілі, за його словами, готовий їх надати. І я думаю, що в нього є ці докази. Але питання ось у чому: якщо доказові матеріали стосуються міністра внутрішніх справ, то невже губернатор Одещини має їх передати в те саме МВС? Президент Порошенко має вирішити: якщо він насправді бореться з корупцією, то він має відповідно відреагувати на доказову базу. Або Президент буде мовчати в очікуванні переможця цього двобою «Саакашвілі проти Яценюка». Я впевнений, що Порошенко якнайшвидше має втрутитись в цю ситуацію.

Ігор Вьюн: Що робити з корупцією в Україні?

Едуард Зейналов: Щоб зламати корупційну систему, треба спочатку зламати існуючу систему управління, забравши повноваження в тих людей, які починають за них боротися, не встигши нагріти під собою крісло. Відразу після призначення, всі чиновники починають війну за розширення власних повноважень.

Ігор Вьюн: Давайте візьмемо на озброєння будь-яку світову модель боротьби з корупцією…

Едуард Зейналов: Ні американська, ні європейська моделі боротьби з корупцією, на жаль, не спрацюють так, як мали б спрацювати. Причина – етнічні, історичні та культурні відмінності. На мій погляд, систему можна зламати лише прибравши джерела корупції. Наприклад, повноваження найвищих чиновників: Президента та прем’єр-міністра, мають не дублюватись. Адже нині ситуація наступна: губернатори підпорядковуються Президенту, а все, що стосується виконання губернаторських функцій «замкнено» на Прем’єрі. Я впевнений, що українці мають, нарешті, визначитись з системою управління: президентська або парламентська республіка. Будь-які конфігурації несуть в собі загрозу двовладдя.

Ігор Вьюн: Яка на вашу думку система є досконалішою?

Едуард Зейналов: Україна прямує до парламентської системи управління. Тоді парламент формує систему управління: обирає Президента, коаліція обирає прем’єр-міністра. Відповідальність депутатів грунтується на можливості їх відкликання. Парламент має бути двопалатним: до Верхньої палати депутатів делегують обласні ради згідно квоти. Обов’язковою має бути змінений Закон про вибори. І зараз це питання, як ніколи, на часі – прямої загрози дострокових виборів поки немає. А вже новий парламент може внести зміни до Конституції, змінивши систему влади.

Ми всі бачимо, що відбувається в країні: інфляція, побори з бізнесу, згортання соціальних програм, зубожіння населення. І влада має схаменутися і перестати все «валити» на війну. Владі вже ніхто не вірить: активних бойових дій майже не ведеться, зростання кількості військових теж не спостерігається. Досить чиновникам виправдовувати свою непрофесійність і корупційні діяння війною. Адже багато хто вже говорить: якщо нічого не зміниться, владу силою винесуть з їхнії крісел.

Фото: УНІАН