Блокада Криму,наче відомий роман – «Хитромудрий іда́льго Дон Кіхо́т з Лама́нчі».

Події сьогодення, наче відомий роман – «Хитромудрий іда́льго Дон Кіхо́т з Лама́нчі».

Події останніх днів показують тільки одне. Одурманити і завести в смуту наш народ так само легко, як і раніше. Ми перестали вчитись, перестали самостійно сприймати та аналізувати ситуацію. Нам достатньо рупору, який в різних кольорах, вигідних для себе, подасть інформацію, немов на блюдечку, і ми вже, розвісивши вуха, галопом побігли молитись на нову істину.

Ситуація навколо Криму нагадує відомий роман – «Хитромудрий іда́льго Дон Кіхо́т з Лама́нчі», де головний герой, начитавшись лицарських романів, безстрашно воював з вітряками. Так само й наші деякі патріоти в спілці з представниками Кримських татар воюють з опорами, вбачаючи в них та їхньому існуванні головну небезпеку нашої держави. Проте якщо ще більш ґрунтовно розібратись в ситуації, на поверхню випливає повна безвідповідальність за скоєне та мега-абсурдність такого дійства.

Яка основна ціль наших лицарів ? Безперечно повна блокада тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим. Це те, що вони бачать на поверхні. В чергове забувши, і навіть не намагаючись, дійти до кореневої мети. А ця мета – повернення тимчасово окупованих територій, безперечному власнику, нашій країні.

По факту. Що ж ми робимо для здійснення кінцевої мети. Блокуємо поставки наших товарів на півострів. Здавалось би, повинні навпаки, просто навалою закидати жителів півострова нашою продукцією, тим самим показавши безперечну перевагу нашого виробника над виробниками країни окупанта.  Цим самим давши розуміння, хто був товариш, який і по нині допомагає, а хто ворог, який просто використовує людей в своїх корисних геополітичних іграх. В кінці кінців, це було б дуже дієвою, завуальованою пропагандою.  Пропагандою всього нашого, українського.  Тим самим ми викрили би хибність насадженої Росією думки,  що в них краще, а у нас гірше. Ні, це в нас краще. Це ми маємо кращі та дешевші продукти і товари. Це ми ваші друзі. Вони – безсумнівно вороги.

Що ж ми маємо тепер на виході, здійснюючи блокаду? Та нічого. Наші товари замістили російськими. Так, нехай вони дорожчі. Але вони є. Ми повністю звільнили ринок півострову для їхніх виробників. І вони, з радістю від відсутності конкуренції, його освоюють. Пропагуючи все своє, в тому числі своє ілюзорне братство.  Наш же виробник зостався за бортом, підраховуючи збитки від втрати колосального ринку. Ще одне велике досягнення, це, по суті, відкриття ще одного кордону, де, заплативши бариш, можна провезти все і куди завгодно. Звісно, ми маємо розуміти, кому вигідна така блокада. Просто тому, хто фактично, буде «смотрящим» по лінії цього кордону.  Отже, на виході наші здобутки вельми сумнівні.

Проте, ми не зупиняємось, йдемо далі. Знищуючи фактично злочинними діями ЛЕП. При тому, що органи слідства ще мають встановити за якою саме статтею Кримінального кодексу України слід кваліфікувати дії «патріотів». Закон є закон. І він діє однаково на всіх, патріот ти чи не патріот. Можна довго сперечатись, проти кого треба відкривати провадження, проти влади, яка не діє, чи проти того, хто підірвав опори. Відповідь одна: проти тих і проти інших. Закон не має принципу вибірковості панове. Закон є закон.

Що ж ми маємо на виході даного безумства. Та знову пшик. Мало того, що ми наразили на небезпеку наш енергетичний комплекс – хіба ж про це думають лицарі… – ми знову показали себе не як європейська спільнота, до якої так прагнемо, а як звичайнісінькі варвари. Так, ми показали нашу грізність та безпринципність. Так, ми наробили їм кучу проблем. Та якщо розібратись, кому «їм»? Країні окупанту? Не думаю, їм достеменно, по-перше, все рівно, а по-друге, це створить їм тільки тимчасові труднощі, які найближчим часом їм допоможуть розрулити китайські друзі-кабелеукладачі.  А хто найбільш постраждає? Та звичайний люд. Ті люди, патріоти України, Кримські татари, які в силу різних обставин перебувають на тимчасово окупованій території. Однак лицарям патріотам  зараз не до них. Вони попросту забули про своїх людей в гонитві за власними інтересами, переконаннями, та цілями. Як то кажуть – ліс пилять, тирса летить. А всі ці люди зараз знаходяться там і відчувають повною мірою «підтримку свого народу». Особливо зараз вираз «ми єдина країна» для них набирає нового значення.

Звичайно, лицарі будуть заперечувати. Мовляв, «що вони всі там роблять, на окупованій території?!» Хто не з нами той проти нас! Хай збирають манатки та їдуть на материк». А куди на материк? Що ви їм запропонуєте? Поселення для біженців? Збудуєте домівки? Дасте роботу та кошти для існування? Нічого цього у вас нема, навіть на думці.

Не тяжко здогадатись, що даний акт варварства ніяких дивідендів нашій країні не принесе. Максимум, ще більше людей налаштує проти. А враховуючи кремлівський рупор пропаганди і повну відсутність нашого власного, налаштованих буде помножено в двічі. До речі, міжнародна спільнота за такі перформенси теж по головці не погладить. Отже негатив прийде, ще й з тієї сторони, до якої ми так линемо.

Тож, панове лицарі Дон Кіхо́ти, досить провадити безглузду політику руйнування. Потрібно зрозуміти, що негативні дійства отримують такі ж негативні наслідки. Досить будувати державу варварськими методами. Акцентуйте вашу енергію, силу та увагу на побудові економічних, державних, соціальних, та інституційних цінностей. Перестаньте бути фейковими патріотами, переповненими гнівом до інакомислення. Припиніть вважати себе міфічними лицарями та воювати з такими ж міфічними вітряками. Будуйте міцну державу зі щасливими людьми. Будуйте. А не руйнуйте. І завтра всі ті люди, які проживають на півострові, самі повернуться до нас. Самі зірвуть кайдани і підуть до щасливої нації.