Історія «Вови-Бебіленда»

Як Володимир Чубірко відібрав від ужгородців каси попереднього продажу на Толстого для дитячого супермаркету екс-дружини

Ця історія розпочалася ще у часи, коли добувала каденцію Ужгородська міська влада, розливу 2002-2006 років. Тоді, очевидно, не будучи впевненими у завтрашньому дні, який би приносив традиційні прибутки, міські депутати з ініціативи нинішнього голови Закарпатської облради Володимира Чубірка вирішили зробити таке собі «покращення» для ужгородців і своїм рішенням забрали від городян каси попереднього продажу залізничних квитків. Натомість вирішили дати дозвіл на розміщення там надпотрібного в Ужгороді дитячого супермаркету екс-дружини того ж Володимира Чубірки…

 Каси продали без відома «Укрзалізниці»…

 Після продажу приміщення Чубірку, воно тривалий час пустувало. Ужгородці ж, за звичкою, приходили до кас попереднього продажу і зауважували всередині зруйноване приміщення. Відтак почали цікавитися, як так сталося, що всюди каси попереднього продажу працюють у центрі, бо це зручно для людей. У Львові, Києві, всіх обласних центрах і навіть у Мукачеві є каси попереднього продажу в центрі, а в Ужгороді тепер нема. У свою чергу тодішній головний закарпатський залізничник Олександр Єфименко розповів людям правду про те, як місцева влада «дбає» про їх зручності. Він, зокрема, повідомив, що рішення про відібрання приміщення залізничних кас попереднього продажу прийняла наша дорога, всіма кохана міська влада. Прийняла напередодні виборів, коли корабель йшов на дно і почався суцільний «дерибан». Ба більше: залізниця ні сном, ні духом не відала, що її приміщення вже «роздерибанили».

Зі слів Єфименка, до його працівників одного ранку підійшов чолов’яга, привітався, витягнув папірець і сказав, що міська влада віддала це приміщення йому. Вимітайтесь, паніки-касирки! Нахабності ситуації додавав і той факт, що залізниця навіть не отримала рішення влади про розірвання стосунків. Схоже, все навмисно робилося у глибокій таємниці, аби нічого не можна було вдіяти. Звичайно, залізничники ходили як до одного мера, так до другого, але, схоже, ужгородські мери в касах попереднього продажу квитків не купують.

Таким чином з легкої, але, мабуть, не пустої, руки нині одного з керівників Закарпаття Володимира Чубірка, Ужгород став єдиним обласним центром без такої потрібної послуги у зручному для мешканців місці. Для прикладу, побудова нового вокзалу в нашому місті з усіма реконструкціями та облаштуваннями обійшлася залізниці в 180 мільйонів гривень. Ці гроші залізниця вклала в Ужгород для зручності ужгородців. У відповідь міська влада віддячилася тим, що «роздерибанила» єдине приміщення, яке залізниця використовувала для потреб самих же закарпатців. Невже оренда під магазин дитячого одягу для міста важливіша? Дивна логіка. Пізніше той же головний закарпатський залізничник зізнався: «До нас звернулася Міжгірська районна рада з проханням, аби ми відкрили касу в Міжгір’ї. А там навіть залізниці нема! Але влада хоче зробити зручність для людей, аби вони не їздили даремно у Воловець. А тут...».

 В один чудовий день під вікнами ужгородців постали двометрові паркани…

  Каси таки знищили і незабаром в Ужгороді за адресою вул. Льва Толстого, 48 таки запрацював магазин екс-дружини Володимира Чубрки Наталії Чубірко. Після цього «вдячні» ужгородці прозвали рейдера Чубірку «Вовою-Бебілендом»… Зауважимо, що працював він там не довго, всього кілька місяців. Відтак Чубірко просто перепродав колишнє приміщення кас попереднього продажу. Натомість магазин переніс у сусідню будівлю на Толстого 33, у якій за даними бізнес-каталогу www.ua-region.com.ua, зареєстровано сумнозвісне підприємство Чубірки ПП «Ресурс-Сервіс 2007», яке донині намагається відібрати житло від 270 ужгородців у гуртожитку на вул. Богомольця, 20…

            Але на цьому рейдер Чубірко не зупинився. У один чудовий день жителі будинків  №33 та 31 на Толстого побачили перед своїми вікнами величезний дерев’яний паркан. Чубірко взявся споруджувати, хоча, на паперах, реконструювати їхні будинки. У своєму стилі: без слуху і духу для мешканців, раптово, з ефектом несподіванки.

            Люди схаменулися лише 13 квітня 2006 і почали діяти рішуче. Спочатку перекрили рух транспорту на Льва Толстого. Піти на цей відчайдушний крок змусила кричуща бездіяльність міської влади та чиновників на незаконне будівництво. До того мешканці будинків № 31 та № 33 встигли написати десятки звернень щодо незаконного будівництва адресованих до Ужгородського міськвиконкому та голови міста Віктора Погорєлова, проте чиновники не поспішали вирішувати питання міської громади.

Воно й не дивно, адже за будівництвом стояв тодішній депутат обласної ради від «Єдиного Центру» Володимир Чубірко, який одноосібно вирішив збудувати багатоповерхового монстра прямісінько перед вікнами квартир ужгородців.

Сміттєві контейнери розмістили просто на дитячому майданчику…

Тоді жодного проекту, замовник будівельних робіт, таке собі ТОВ «Росток» в особі директора Здринко В.С. та генпідрядника ФОП Лукечі І.І. з мешканцям не погоджували. Проте, за лічені дні вони встановили в дворах будинків № № 31, 32 двохметрові паркани та ворота, перекрили тротуари та проїзд. У двір кілька місяців не могли заїхати ні швидка ні пожежна автомашини. Але якась магічна сила не дозволяла помітити такого «безпредєлу» ні міській владі, ні силовим структурам.

Відтак людей задобрили тим, що облаштували їм вузенький пішохідний прохід, де ледве можна було втиснутися з дитячим візком. А вже за кілька днів під їхніми вікнами будівельники встановили багатотонні крани. Пізніше, коли розпочалося будівництво, забудовник від Чубірка вирішив встановити сміттєві контейнери з відходами просто на дитячому майданчику жителів будинків.

            Виснажені нерівною боротьбою з чиновницьким апаратом та грошима депутата-будівельника, мешканці будинків по вулиці Льва Толстого, закликали почути і журналістів центральних телеканалів (місцеві ЗМІ  факту незаконного будівництва не надали значного розголосу). Люди закликали всіх небайдужих повстати проти свавілля Володимира Чубірка, який сьогодні зазіхав на майно громади…

            Тоді заклики не допомогли. Чубірко таки домігся свого і втулив перед будинками ужгородців у центрі міста те, що хотів. Ужгородці ж опустили руки і змирилися, «Бебі-ленд» продовжив працювати, а Володимир Чубірко став не те, що вчергове депутатом облради, а цілим її головою. Зараз Чубірко разом з партією «ЄЦ» претендує на більшість голосів ужгородців у тій же міській раді…