Про корупцію та про нас з вами!

· Напередодні чергових «виборів» в Україні, пропоную ознайомитись із моїм маленьким прогнозом «майбутніх» подій, зробленим у 2008 році.

      Довкола є багато людей, життя яких перетворилось в безконечну і безпросвітню  гонитву за грошима, які з задоволенням звинувачують у своїх негараздах москалів, масонів, депутатів, сусідів, президента та традиційно – «жидів»  (як же без них), тобто всіх, окрім себе. Це ж так легко і просто коли немає жодної відповідальності за власне життя. Правда при цьому немає і самого життя. Повноцінного! Є тільки буденне споглядання по телебаченню, як живуть інші.

       Ми, (це я і мої друзі та однодумці), в першу чергу, шукаємо причину в собі. Задаємо собі запитання: що ми робимо не так, чому наше життя саме таке, яке є? Без хворобливого самозвинувачення, шукаємо шляхи для подолання посталих перед нами проблем сьогодення, не забуваючи при цьому заглядати вперед.

       Ми не вбачаємо противника у такій же простій людині з Росії, яку в свою чергу зомбують певні особи, нав’язуючи стереотип, що у його проблемах винні «галіцкиє бендеровци», а самі в цей час гребуть під себе. А треба буде їм – зіштовхнуть українську та російську молодь у збройній сутичці.

       Наші основні вороги - ідеології, агресивні щодо українського народу,  а точніше - їх творці та поширювачі. Цей список доповнюємо також корупціонерами-хабарниками і  злодіями – мародерами від влади.

       Історія має тенденцію повторюватись. Так і зараз проти України та її народу ведеться повномасштабна війна за використанням таких технологій, де не використовуються танки і літаки. Так, наприклад, без жодного бомбардування було знищено практично всю українську промисловість та сільське господарство. І це не саме страшне. Головна мішень – людська свідомість, її душа.

       Всередині нашої країни іде громадянська війна, війна держави проти своїх громадян. Державний апарат продовжує перетворюватись в «п’яту колону» зовнішніх анонімних агресорів.

       Оскільки ця знахабніла від відчуття своєї безкарності зграя мародерів - душогубців, яка складається із конкретних прізвищ, не зможе зупинитись, їй завжди мало грошей, мало влади, тому незабаром слід очікувати КАТАСТРОФИ нашої країни і неминучого кровопролиття. Для хронічно невіруючих тільки це стане доказом вищенаведеного. Вони «повірять» в це  за однієї умови - відчувши на собі!

        Але усвідомлення ними реальної картини аж  на цьому етапі мало що вже змінить для цілісності нашої держави та для кожного окремого громадянина, якщо заздалегідь не запобігти цьому, чи хоча б не підготуватись належним чином до неминучого. Саме так – неминучого! Армія, міліція  - деградують на очах (тут мова йде не про окремих їх представників, так що стримайте свій «справедливий гнів» і доведіть ділом, що це не так).

       Коли на вулиці українських міст вийдуть злочинні угрупування та просто голодні люди, міліція можливо традиційно самоусунеться. Після погромів багатих садиб будуть погроми посередніх. І тоді  кожен українець постане перед вибором – забувши про свої роздуті амбіції, згуртуватись і цим зберегти честь та гідність ЛЮДИНИ, врятувати себе та свою родину від фізичної розправи чи в черговий раз здатись, чим забрати майбутнє у власних дітей. Безсумнівно, що і поодинці також можна протидіяти цій напасті, але в більшості випадків це закінчиться, нехай достойною, але самозагибеллю. А це не розумно! Тільки організовані люди, об’єднані ідейно задля єдиної мети, зможуть ефективно протистояти організованим нелюдам.

       Колись, досить таки давно, одноплемінники веселились, дивлячись, як Ной будував Свій Ковчег. Всім відомо чим це закінчилось для тих оптимістів. Майже кожна людина вірить, що завтра має бути краще, тішачи себе думкою, що «ми ж розумні люди». Позитивний настрій – це звичайно ж правильно! Але задайте собі запитання, чи дійсно ми такі розумні і чи ми маємо справу із людьми? Нинішня КАТАСТРОФА масштабніше, оскільки потік бруду насамперед заполонив людські душі, без жодного перебільшення, ведучи їх до загибелі. Люди втрачають себе, в більшості своїй цього не усвідомлюючи, бо на це не вистачає ні часу ні бажання. Треба ж гроші заробляти! Тільки поодинокі активно протистоять цьому. Іншим давно все байдуже. Вони вже не усвідомлюють і свою байдужість. Звучить образливо? Але ж ПРАВДА!

       Ми давно вже балансуємо над прірвою. Для не байдужих та свідомих  настав час будувати свої «ковчеги», тобто об’єднуватись у товариства однодумців, саме так ми зможемо врятуватись і вижити в сучасній глобальній катастрофі, в той момент, коли на вулицях наших міст буде панувати ХАОС і, тоді коли треба буде відновлювати  в них ПОРЯДОК. Об’єднання наших зусиль - життєва необхідність!

        Серед представників влади є багато бездушних «людей», інші ж їм «мавпують». Але всі вони, підсвідомо, вже давно очікують, що народ, тобто ми, пожене їх від ситих годівниць. Оскільки наш народ цього із нахабними злодюгами не робить, то єдине на що він заслуговує від цієї влади, це м’яко кажучи – зневага.

       Враховуючи цілковиту неспроможність конкретних впливових фігур вгамувати власні постійно зростаючі апетити, можна дійти до висновку, що така влада впаде. Сама по собі! В цьому немає жодного сумніву. Проблема в іншому. Хто скористається з цього  падіння? На нашу думку - спланованого. А ось це вже ЗАЛЕЖИТЬ ВІД КОЖНОГО із нас!

       Для тих же хронічних оптимістів наводимо дві історичні паралелі. В двадцятому сторіччі, подібні злодії при владі, довели Російську імперію до революції. За потурання останнього царя вони безбожно крали, потім сам факт, що з ним треба рахуватись, привела до того, що його примусили відректись від трону. Цікаво, що в цьому «благородному дійстві» приймали участь його родичі та керівна верхівка, якій і так непогано жилось, яка була в більшості своїй російського походження. Жадібність затьмарила їм очі. Особливо яскраво це проявилось тоді, коли Червона армія добивала рештки білогвардійців на всіх фронтах. Так за кілька днів до повного розгрому різноманітні ділки встигали наживатись на постачанні продуктів, зброї та амуніції. Закінчилось це тим, що  сторону, яка отримала поразку,  розстрілювали пачками. Серед розстріляних було багато офіцерів, тобто людей освічених, які б мали розуміти з чого треба починати наводити порядок. Але загинули вони тому, що не розгледіли зради, не зуміли своєчасно позбутись цієї нечисті. І що з того, що вони, як ЛЮДИ ЧЕСТІ до кінця відстоювали свою державу. Другий приклад – Радянська імперія (СРСР). Цю конаючу імперію добили подібні злодії-мародери, яким комуністична ідеологія також не давала розгорнути крила.  

       Якщо озирнутись довкола, то можна побачити, що ініціатори розвалу СРСР та їх поплічники  досягли більших успіхів, ніж їх попередники. Успіхів у розкраданні. Хоча можна віддати їм належне: саме вони доклалися, щоб Україна отримала незалежність. «Цю» державу вони зробили конкретно під себе, а НАШУ- нам ще треба вибороти. Слід згадати що, не чекаючи нашої подяки за можливість жити в незалежній державі влада самостійно отримала  належне. НАЛЕЖНЕ  НАМ!

         Корупція (читай - хабарництво, мародерство тощо) – той же наркотик, спробував раз, сподобалось – повторив, потім зростає доза, вчасно спинитись мало хто може.

         Колись це все робилось на очах у згодом розстріляних офіцерів. А зараз робиться на очах в нас, нашими ж руками чи нашою бездіяльністю. Невже потрібно ще щось добавляти до написаного?  Хіба те, що і в першому і в другому вищенаведених випадках у загибелі імперій, звичайно ж не обійшлося без зовнішнього втручання. 

        Зараз у світі, як і в Україні відбувається криза за кризою. Це набуває системного характеру. Зростає інтенсивність. Ці явища показують, що катастрофа, скоріш за все, неминуча, але в наших силах помягшити її дію, пережити та відновити і себе і свою країну та стати на шлях розвитку.

        Почати треба з себе. Не можна настільки бути байдужим до власної долі.  Годі боятись. Огляньтесь довкола - вже скоро не буде що втрачати. Ніхто не зробить це за нас. Зате обов’язково скористаються нашою слабкістю. Можливо це звучить банально, пафосно, з використанням загальноприйнятих штампів, але це саме так і є. Треба зрештою перервати цю злодійську традицію. Бо колесо історії крутиться по колу. Постраждають всі, причетні і непричетні до корупційних діянь. При тому ж останньому цареві крали, але при цьому щось будувалось, при наших же клептократах нічого путнього за 20 років не було збудовано, зате всім очевидно, що втрачено все збудоване попередніми поколіннями. Це ще раз підтверджує, що ситуація набагато трагічніша.

       Сучасні «злодії-мародери» безстрашні, бо думають, що їм вдасться відсидітись десь за кордоном, але вони не враховують, що там вони нікому вже не потрібні, що більшість з них будуть банально випотрошені туземними чи світовими мародерами. «Мавр» свою роботу зробив, тому може відійти у потойбічний світ (без награбованого!). І це ще без врахування того, що вони – пропащі душі. Людина, яка переступила ЗА-КОН, втрачає право називатись людиною і, відповідно, стає поза законом. З відповідними наслідками! І в цьому світі і в потойбічному. Що це означає здогадається і не самий розумний.

        Але нам від того не буде набагато легше. Тому ми мусимо і намагаємось зробити все можливе і не можливе для встановлення порядку і справедливості  у нашій країні. Нам неприємно споглядати, як ці паразити жирують, вважаючи себе вершиною еволюції,  насправді будучи закупоркою судин національного організму. Хоча вони давно вже не ототожнюють себе із рештою українського народу.

   Свій «ковчег» ми будуємо під прапором громадської організації «Трудовий рух «Солідарність», основною метою якої є захист інтересів українського народу.

Андрій Степаненко, 2008 рік