...
Полум’я війни завжди розпалюють правителі. Споконвіків їх добробут залежав від
ресурсів підлеглої території і кількості працюючих людей.
Боротьба за владу в межах "демократичної" держави ведеться політичними методами.
Перемога досягається втягуванням народу у виборчий ритуал. Хоча справжні вибори
починаються після закриття дільниць і перемагають домовленості, грунтовані на
підступності, підлості і брехні. "У політиці нічого не відбувається випадково. Коли що
сталося, то так було задумано" (Ф.Рузвельт).
Оскільки війна - це продовження політики іншими методами, то після виборів триває
війна влади проти власного народу шляхом збільшенням експлуатації, що призводить до
зубожіння людей. Влада завжди захищала інтереси панів і не дбала належно про
підданих. Часто свій пан був набагато гірший чужого.
Війни між народами починаються тоді, коли володарі однієї держави хочуть завоювати
володіння іншої, але її правителі не бажають віддавати свої статки і владу.
Тоді людський ресурс, котрий збагачував паразитів, направляють на забій за інтереси
влади. Але людина неохоче розстається з добробутом, з домом, з сім’єю, зі здоров’ям і
зрештою, з життям. Щоб усунути природню потребу зберегти життя, його знецінюють
заради "вищих" бутафорських цінностей. Насправді на кону стоять ниці інтереси зграї
негідників. Аврелій Августин писав: "Чим є держави, позбавлені справедливості, як не
великими розбійницькими зграями? І чи не є самі розбійницькі зграї такими державами в
мініатюрі?" Вони вмикають те, що тепер називають нейролінгвістичним програмуванням
- методику словесного впливу на людський мозок, націлену переважно на підсвідомість
для схиляння об’єкту до дій, які вигідні в першу чергу їм. Одним словом, починає
працювати пропаганда.
Отже, першою жертвою війни стає правда. Її місце займає підступна пропаганда. Якщо
гниле яблуко вкинути в кошик зі здоровими, то згодом всі згниють. Підмінюючи справжні
цінності пропагандистськими лозунгами, голос совісті глушиться валом замаскованої
брехні.
Щоб народ добровільно віддавав своє життя за їхнє багатство, створюється
пропагандистський лозунг наше. Пан в час біди раптом згадує, що він і народ - одна
родина зі спільними прабатьками, батьківщиною. Багато говориться про патріотизм,
незалежність. Однак "справжній патріот завжди повинен бути готовий захистити
свою країну від свого уряду" (Едвард Еббі). А справжня незалежність - від брехунів та
злодіїв при владі. Тих, хто цього не розуміє, ВОНИ зроблять незалежним від майна,
родини, здоров’я і життя. Такий "патріотизм - останній притулок негідника" (С.Джонсон).
І якщо ти захищатимеш свої права, на які зазіхає влада - ти станеш ворогом народу, чиє
правове невігластво використають так, що цей натовп в "благородному" гніві розірве тебе
навіть тоді, коли мова йтиме про захист саме їх прав і свобод. "Коли при владі натовп,
людиною керує неуцтво; коли при владі церква, ним керують забобони; а коли при владі
держава, людиною керує страх. Перш, ніж люди зможуть жити в гармонії і
взаєморозумінні, невігластво повинно перетворитися на мудрість, забобони - в освітлену
віру, а страх - в любов" (Менлі П. Холл).
Дозволивши пропаганді формувати власний світогляд, люди стають готовими до
обезличення і перетворюються в послушний натовп для бездумного виконання наказів. Є
такий військовий термін - "жива сила", подібно як жива вага худоби, веденої на забій. Солдат, позбавлений права вибору, стає смертоносною зброєю в руках командирів.
Використовуючі схожі лозунги, уряди з обидвох боків уповноважують людей на вбивство
одні одних. Створюється образ ворога, коли ненависними стають цілком незнайомі люди,
а навіть сусіди і родичі. Мілітаристська пропаганда узаконює на державному рівні
вбивство і вбивць. Незважаючи на "духовне очищення" через релігійні свята, традиції,
ритуали, назовні виривається нутро дикої руйнівної істоти. Щоб вести успішну війну,
потрібно підживлювати люту ненависть - підле багаторічне апелювання до низьких
інстинктів перетворює людину на двоногого звіра. Людина дозволяє руйнувати в собі
моральні бар'єри, котрі відділяють духовну особу від тварини. Така спільнота
перетворюється спочатку в стадо збоченців, а пізніше у зграю тварюк, для котрих
жорстокість, кров стають потребою. За гроші ці найманці готові на все. Так, ніби не було
віками створюваних науки, літератури, музики, картин...
Світові лідери відкрито визнають свою безпорадність у погашенні жевріючих конфліктів,
з яких розгораються воєнні пожежі. Вогонь не гасять сіркою, злом не ліквідують зла, а
тільки намножують. Оправдуючи війну, дають злу право на існування, підживлюючи, а не
викорінюючи його. Вся людська історія написана кров'ю тих, кого в м'ясорубку війни
вкидали здемонізовані від влади, багатства і безкарності правителі: "І буде робити той
цар за своїм уподобанням, і підійметься, і повищиться понад усякого бога, і на Бога богів
говоритиме дивні речі, і матиме успіх, аж поки не довершиться гнів…" (Дан.11:36).
Життєво необхідною стає не пропаганда, а вища, достовірна, Божественна Правда:
"І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили
славу Його, славу як Однородженого від Отця" (Iван.1:14).
Отже, що говорить Боже Слово про погляд Отця Небесного на походження воєн?
"І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її.
Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту" (Бут.3:15). Ворожнеча між злом і
добром виникла відтоді, як перша людська пара вибрала провідником людства Божого
противника.
Згодом Бог очистив від зла небо:
" І сталась на небі війна: Михаїл та його Анголи вчинили
зо змієм війну. І змій воював та його анголи,та не втрималися, і вже не знайшлося їм
місця на небі. І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана,
що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені.
...Через це звеселися ти, небо, та ті, хто на нім пробуває! Горе землі та морю, до вас бо
диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має! " (Об.12:7-9,12).
Ініціатор світового зла, накинувся на земний останок Церкви Христа, на справжніх
християн. "...І змій розлютувався на жінку, і пішов воювати з останком насіння її, що
вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове" (Об.12:17).
У цій битві воїни світла, воїни добра, воїни Христа не захищаються буквальною зброєю.
"Тоді промовляє до нього Ісус: Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, від
меча і загинуть" (Матв.26:52). Христос виголосив один з базових принципів Всесвіту -
причина породжує наслідок: зброю підняв - ризикуєш від зброї загинути. Поки людина
покладатиметься на зброю, доти буде литися кров і будуть вбивства, адже людина зі
зброєю - це потенційний злочинець...
"Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти
світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби. Через це візьміть повну Божу зброю, щоб могли ви дати опір дня злого, і, все виконавши,
витримати.
Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою, і зодягнувшись у броню праведности,
і взувши ноги в готовість Євангелії миру.
А найбільш над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли
лукавого. Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже" (Еф.6:12-17).
Божий ворог розуміє смертельну небезпеку, що йде від християн тому, користючись
підлістю і підступністю, направляє брудні води випущеної демонами пропаганди для
втягування людей в горнило політичних воєн, і тоді бажання вижити затьмарює духовні
поривання і відбирає в людини надію стати сином Божим. "І пустив змій ...з уст своїх
воду, як річку..." (Об.12:15). Змій - диявол, надихає брехнею звірину - політичні сили, та
лжерелігію - неправдивого пророка." І я бачив, що виходили з уст змія, і з уст звірини, і з
уст неправдивого пророка три духи нечисті, як жаби, це духи демонські..." (Об.16:13,14).
Війна - це злочин, але для надання їй легітимності у свідомість вживлюють поняття
"священний обов'язок". Нікотра держава не дала нам життя у борг, тому не може
зобов'язати нас розпоряджатися чужим або своїм життям, яке подароване згори. Наше
життя належить Богові, котрий відкупив це життя ціною крові Свого Сина, тому претензія
держави на те, що їй не належить - нахабне зазіхання злодія на чужу власність і ніяка
пропагандистська риторика не може стояти вище цього факту. Жодний людський закон не
може бути вищим від Божого і не може суперечити здоровому глузду. Коли ж закон
держави вступає в конфлікт з Божим, тоді "…Бога повинно слухатися більш, як людей!"
(Дiї.5:29). Це стосується і примусової мобілізації, коли того, хто не хоче вбивати,
ув'язнюють нарівні з убивцею, хоча віручі люди з обох боків не становлять загрози жодній
державі. Більш того, за грошову заставу багач звільняється від виконання "святого
обов'язку"...
Бог бажає вічного життя кожній людині, але не примушує нікого до цього.
"Сьогодні...життя та смерть дав я перед вами, благословення та прокляття. І ти
вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє" (Повт.30:19). Це - вибір одиниць. Решта -
йдуть за більшістю на зло, тим більше коли це зло подається в упаковці, яка заспокоює
сумління і створює враження благородної жертви. Напоєні пропагандою діють подібно до
алкоголіка, готового померти заради п'яного "подвигу". Коли протверезіє - зрозуміє
немудрість свого вчинку. Для багатьох протверезіння настане в час воскресіння на Суд...
Державна релігія Древнього Риму трансформувалася у псевдохристиянство, замінивши
вчення Христа культом поклонників Сонця. "Рождається, хрещається" - процес
незавершений. В цій релігії різдвяне немовля і розіп’ятий вчитель стали безпорадними
символами, що не впливають на цинічне священство, котре заради багатства і влади
уклало криваву угоду з політиками, які кладуть у землю тисячі здорових людей. Війна -
продовження політики, політика - влада, влада - гроші. Все просто...і страшно. "...Ввесь
світ лежить у злі" (1Iван.5:19).
Тільки від Христа, а не від безпринципних попів ми можемо дізнатись правду про Божі
наміри щодо людства "життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого,
та Ісуса Христа, що послав Ти Його" (Iван.17:3).
"З нами Бог","герої не вмирають" - також є вислови лукавої пропаганди. Насправді це
- банальне спекулювання на природньому бажанні людини жити вічно "...і вічність поклав
їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив..." (Екл.3:11).
Першими "героями" були Адам і Єва - вони збунтувалися проти самого Творця. Перша
дияволова пропаганда була "...умерти не вмрете!" (Бут.3:4), але вони безславно пішли у
порох. Якщо ж ми, піддавшись пропаганді, зневажаємо цінність людського життя і
відбираємо чи віддаємо його за примарні ідеали - ми виходимо з-під Божої опіки і Він не
буде ловити чи відвертати від нас кулі. Ми народилися набагато гіршими від досконалих
Адама і Єви. Якщо Отець відкинув їх за зневагу до Свого керівництва, то нас тим більше...
"Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як
Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний" (Матв.10:37).
За нас помер Христос, звільнивши від прокляття смерті і хоча героїв зустрічають як
колись Ісуса, вони - смертні, як і кожна людина. Христові воїни також гинуть, але на вічно
"вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння
бувши" (Лук.20:36).
Не "сотня небесна" загиблих за земний суверенітет, а символічні "...сто сорок чотири
тисячі, що мають Ім'я Його й Ім'я Отця Його, написане на своїх чолах" (Об.14:1) християн,
"...стятих за свідчення про Ісуса й за Слово Боже" (Об.20:4) одержать увесь - небесний і
земний спадок як сини Небесного Отця. На кожного з нас чекає зустріч з Тим, Кому дамо
звіт за прожите або змарноване власне життя "...людям призначено вмерти один раз,
потім же суд" (Євр.9:27).
Оскільки теперішнє людське життя - це очікування в камері смертників, то чи варто
класти сили на її благоустрій або воювати за кращу камеру для приречених? Єдиним
розумним заняттям є звільнення з ув 'язнення. "Коли ж стане збуватися це, то
випростуйтесь, і підійміть свої голови, бо зближається ваше визволення!" (Лук.21:28).
Що
мав на увазі Визволитель, що має збуватися?
"І будуть ознаки на сонці, і місяці, і зорях, і тривога людей на землі, і збентеження від
шуму моря та хвиль, коли люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на
ввесь світ, бо сили небесні порушаться. І побачать тоді Сина Людського, що йтиме на
хмарах із силою й великою славою!" (Лук.21:25-27).
Христос йтиме на чолі ангельських військ для усунення джерела зла – хижих
звіроподібних правителів та лжерелігії - неправдивого пророка, і всіх їх прихильників. "І
схоплена була звірина, а з нею неправдивий пророк, що ознаки чинив перед нею, що ними
звів тих, хто знамено звірини прийняв і поклонився був образові її..вони були вкинені
живими до огняного озера, що сіркою горіло…" (Об.19:20).
У цій війні Бог рятуватиме не людиною створені церковні структури, а окремих людей,
котрі є складовими частинками, живими камінцями вселенської Христової Церкви. "І тоді
Він пошле Анголів і зберуть Його вибраних від вітрів чотирьох, від краю землі до край-
неба" (Мар.13:27).
Як тільки позбавлене релігії безбожне людство вирішить, що настали "мир і безпечність,
тоді несподівано прийде загибіль на них, як мука тієї, що носить в утробі, і вони не
втечуть!" (1Сол.5:3).
Де ми стоятимем - на стороні Христа як воїни добра, чи уподібнимось бездумним
солдатам, котрі розпинають Ісуса за наказом правителів, не здатних зрозуміти, як Пилат,
що є правда?..
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.