Українці вже ніколи не будуть байдужими до чужої біди

Днями дивилася фільм «Зима, що нас змінила...» Під час перегляду емоції переповнювали. Не могла стримати сліз..

Днями дивилася фільм «Зима, що нас змінила...» Під час перегляду емоції переповнювали. Не могла стримати сліз..

А починалося все радісно, під час Європейського майдану, з посмішкою і з величезною надією змін на краще! Ми бажали змін для усіх нас, для наших дітей і онуків. Тоді це не здавалось таким. Рік тому ми думали зовсім не так , як сьогодні. Аж поки не почались постріли, аж поки не почали гинути перші люди.

Господи, невже ми пережили і переживаємо все це жахіття?...

Україна зараз виборює справжню Незалежність. І події річної давнини заставили нас відродити самоповагу, кращі традиції українського народу та готовність людей щиро підтримувати співвітчизників. Особливо хочу сказати теплі слова про досі невідоме масове явище – волонтерство.

Волонтерський рух в Україні для допомоги армії та постраждалим цивільним досяг величезних масштабів. Саме завдяки волонтерству в Україні зміцнилася національна єдність. Перестали спекулюватися теми мови, національності, релігії. Всього того, чим намагалися нас роз’єднати політики. Волонтери усіх національностей, релігій, майнових статків встали на підтримку України. Її військ на Сході, поранених в госпіталях, сімей загиблих. А також тих, хто вимушено залишився в зоні АТО, переселенців, важко хворих дорослих і дітей.

Завдяки такому масовому явищу, як волонтерство, українці вже ніколи не будуть байдужими до чужої біди. І хочеться сподіватися, що держава не буде байдужою до долі своїх громадян.

Тоді й можна буде сказати: все було не даремно!