Отже – дощ, наші «чудові» дороги, моя пересувна приймальня, знову вщерть заповнена речами та продуктами для українських бійців. Одразу вкотре хочу подякувати полтавському бізнесу, «Полтавському батальйону небайдужих», стараннями яких наповнений наш мікроавтобус. А ще – подяка Ковалівській сільській громаді, яка знову допомогла з продуктами. І звісно ж, як і уже багато разів поспіль, наші авто для поїздки на схід заправлені пальним, яке надав керівник підприємства «Автотранс» Сергій Васильович Михайлик.
Насамперед провідуємо у полтавському госпіталі пораненого Віталія Пробийголову з Решетилівки. Активний учасник майдану, побитий свого часу беркутівцями, пішов воювати добровольцем і ось – знову поранення під Дебальцевим. Але від того, щоб героїчне прізвище виявило себе у реальності, цього разу бійця врятувала каска, колись передана мною. Тож приємно бачити наслідки своєї діяльності, коли обладнання та екіпірування рятують комусь життя.

Наступним пунктом у нас був Харківський госпіталь. Туди передали харчі від Ковалівської громади. А далі – курс на схід. На кожному блок-пості намагаємося радувати бійців цигарками, печивом, чаєм та кавою. Натомість практично всюди зустрічаємо бійців із Полтави та області. Та основною метою нашої подорожі є Костянтинівка, куди ми доправляємо довгожданий тепловізор, а також всі ті потрібні воякам продукти, які роздавали і на блок-постах. У Костянтинівці воякам також залишаємо чохли для автоматів і солодкі «сувеніри» – халву і бублики. Також передали посилку з харчами бійцю з Полтави. А ще отримали замовлення на одяг для 32 бійців, які вийшли із боїв під Вуглегірськом – все їх обмундирування і екіпіровка там згоріли.
Повертаємося назад. Погода жахлива. І як примара із фільмів про потойбіччя – автобус із маршрутною табличкою «Москва-Донецьк, через Харків». Виявляється, навіть зараз до столиці окупантів можна вільно придбати квиток і комфортно доїхати. Сумно міркую: що б сказали, і головне – зробили(!), воїни-українці під час Другої світової, якби тоді їхньою землею вільно ходив автобус «Київ-Берлін-Київ»…
