Суспільство одужує, але дуже повільно бо хронічно хворе.

Озерніться навколо, люди в переважній більшості живуть, як і жили, дають хабарі, беруть хабарі, мутять щось, будують схеми ухилення від податків, виплачують та отримують зарплатню в конвертах, але при

Давно не писав…часу не було…

Спершу Майдан Гідності, потім відбудова ДП «Український дім», а звідти до Збройних сил України і одразу ВІЙНА, яка дає змогу подивитися на велику кількість речей зовсім під іншим кутом, іншими очима та з новим сприйняттям.

В один момент люди вийшли на Майдани Гідності, слав Богу перемога була за нами, за більшістю, і ціну суспільство заплатило високу за майбутнє гідне життя, якого всі заслуговують. Всі гасла зводилися до одного: «хочемо жити по-людськи».

Люди зазвичай думають, що от тільки от переможемо і відразу настане інше життя, нове життя, краще.. А от ні! Не буває все відразу, не даються легко такі зміни. Бо це зміна свідомості, зміна поведінки та людських принципів.

І діло тут не в Криму, чи у Війні з Росією, яку ми вперто не хочемо визнавати. Справа в тому, що наше суспільство, я маю на увазі загалом, а не ту окрему частину, яка пнеться допомагаючи всім що є армії та країні. Хтось гривнею, хтось останнім шматком хліба, який для кожного має свою вартість.

Озерніться навколо, люди в переважній більшості живуть, як і жили, дають хабарі, беруть хабарі, мутять щось, будують схеми ухилення від податків, виплачують та отримують зарплатню в конвертах, але при цьому всі хочуть жити по-іншому, «по новому». Люди так не буває.

Всі позитивні зміни потрібно починати з себе, але нам з себе починати тяжкувато так важко, легше  наліво та направо роздавати поради, як правильно те чи інше робити.

Пам’ятаєте передвиборчі обіцянки вже теперішніх депутатів ВР? Візьмемо хоч одну із них - зняття недоторканості. Якій же результат, а результат невтішний, вони вже нам починають розповідати в кулуарах про недоцільність скасування, про порушення балансу сил, про втрачання незалежності в своїх діях і так «бла», «бла», «бла».

При цьому вони повчають нас, як нам жити, як нам потрібно змінитися, що нам ще потрібно затягнути щоб Україна вижила.

Як нас ще потрібно «нагнути», які ще потрібні зміни в житті простої людині, яка і так віддає останнє заради позитивних змін. Віддає саме коштовне своє життя, час, розум, гроші, харчі, в кінці кінців своїх дітей і це все заради майбутнього свого та депутатів теж.

 Що ви шановні депутати відали заради майбутнього? Чим ви пожертвували заради нашої неньки?

Не може хворий вилікуватися вмить, ліки приходиться приймати довго та дотримуючись режиму, а ми все шукаємо чарівну пігулку від всіх хвороб та негараздів.

Не вийде. Треба лікувати свою свідомість, змінювати стиль життя, і тільки тоді через час наступить таке омріяне одужання.

Почни зміни з себе і світ обов’язково зміниться навколо.