Акт злуки УНР і ЗУНР

Значення для України

Акт Злуки між УНР та ЗУНР є, безперечно, однією з найважливіших подій в історії України. Ця подія стала підсумком багаторічної боротьби українського народу за об’єднання українських земель і власну державність. Після розпаду Київської Русі українські землі надовго були розірвані і змушені тривалий час залишатися у складі інших держав. У середині XVII століття український народ, маючи сильного лідера – Богдана Хмельницького, здійснив відчайдушну спробу вийти з-під впливу “великих” сусідів і поставив завдання об’єднати всі етнічні землі, створити власну державу. На жаль, здійснити ці плани не вдалося. Після смерті Хмельницького настає період занепаду – Руїна. Протягом всього ХІХ століття Україна не існувала як географічна і політична реальність. Її землі були розірвані між двома імперіями - Росією і Австро-Угорщиною. До ХХ століття було здійснено ще кілька спроб до консолідації суспільства та соборництва, але все змінили події, які назавжди перелаштували не тільки історію українського народу, але й світову – революція 1905-1907рр., Перша світова війна, лютнева революція та більшовицький переворот. Поразка країн австро-німецького блоку у Першій світовій війні зумовила розпад Австро-Угорської імперії. На Західній Україні відповідно активізувався національно-визвольний рух, який вживав рішучих заходів до створення власної держави. У Наддніпрянській Україні до того часу пройшло кілька дуже важливих політичних процесів. В ході Лютневої революції та зміни влади в Російській імперії на цих землях починається процес формування національних органів влади, які поставили питання про об’єднання всіх земель, де українці становили етнічну більшість. В ході української революції національні державні утворення УНР та ЗУНР усвідомлювали важливість створення єдиної соборної держави і впевнено робили кроки одне до одного, долаючи тернистий шлях революційних подій. 22 січня 1918 року Центральна Рада своїм Четвертим Універсалом проголосила Українську Народну Республіку самостійною, незалежною, вільною державою українського народу. А 22 січня 1919 р. відбулося об'єднання УНР і ЗУНР. На Софійській площі зібралися тисячі місцевих жителів, військові, духовенство Української Православної церкви, члени Директорії, уряду УНР і делегація ЗУНР. Акт Злуки був великим кроком на шляху до незалежності України, він був яскравим вираженням одвічного прагнення українців до власної держави і соборності і доказом високого рівня національної самосвідомості українців і готовності боротися за Україну. 22 січня 1918 року на Софійській площі панувала атмосфера єдності і надії багатьох українців. «Віднині на всіх українських землях, розділених віками, Галичині, Буковині, Закарпатській Русі й Наддніпрянщині буде єдина велика Україна. Мрії, задля запровадження яких найкращі сини України боролися і вмирали, стали дійсністю!» Ось як описують Акт Злуки очевидці подій, які були присутні в той день на Софійській площі: «Стоїть морозний день, дерева вкриті інеєм. З самого ранку місто має святковий вигляд. Скрізь національні прапори і транспаранти. На балконах будинків розвішано килими й полотна з яскравими українськими малюнками. Особливо гарно задекоровано Софійську площу та сусідні вулиці. Об одинадцятій ранку під звуки музики почали йти сюди українські піхотні частини, артилерія та самострільні команди, котрі стали шпалерами з усіх чотирьох боків площі. За військом рушили люди, зібралася велика кількість народу, заповнила всю площу й сусідні вулиці… Військовий оркестр грає Національний Гімн. Настає найурочистіший момент свята. Акт Соборності розпочав своїм привітанням представник Української Національної Ради, голова Галицької делегації Лев Бачинський, а Лонгин Цегельский зачитав заяву Президії Української Національної Ради і Державного Секретаріату про волю ЗУНР об'єднатися в одну Українську соборну державу. Цю заяву всі учасники сприйняли довготривалими оплесками.» Проте втримати незалежність та єдність України за того періоду не судилось: тяжке економічне та воєнне становище, взаємна недовіра політиків призвели до катастрофи. Через кілька місяців після того, як було проголошено про утворення незалежної Української Народної Республіки, більшовики захопили Київ, Східну Галичину окупувала Польща, а Закарпаття – Чехословаччина. Із завершенням революційних подій національно-державний процес припиняється на материковій Україні, але продовжується за кордоном, у тих державах, на території яких перебували в еміграції члени уряду УНР. Ідея соборності постійно жила у мріях українців. Незважаючи на фатальність подальших подій, значення Акта Злуки в становленні української держави важно переоцінити, атже він спирався на споконвічну мрію українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідченням їх динамічної самоідентифікації, становлення нації. Ідея соборності українських земель набула державного статусу, в наступні десятиліття залишалась інтегральним чинником і положенням програмних цілей усіх течій національно-визвольного руху. Об'єднавча акція 1919 року залишила глибинний слід в історії українського народу, який й досі пам’ятає і розуміє важливість цієї події. Доказом цьому є українське національне свято - День Соборності - що відзначається щороку 22 січня в день проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки йЗахідноукраїнської Народної Республіки. Свято встановлено в Україні «…Враховуючи велике політичне та історичне значення об'єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави…» Підтвердженням того, що боротьбу наших дідів й прадідів не забуто, і їхні подвиги не були даремними, став Живий ланцюг 1990 року.Ця акція стала однією з найяскравіших подій під час руху за відродження незалежної соборної демократичної України та утвердження національної ідеї.Живий ланцюг 21 січня1990 р., коли майже три мільйони людей взялися за руки, з'єднавши Львів, Київ та Донбас у день 71-річчя Злуки УНР і ЗУНР як символ духовної єдності людей східних і західних земель України, як запорука існування єдиної, соборної України. Від 1 до 3 мільйонів людей створили на дорогах і шосе безперервний ланцюг від Києва до Львова. В кінці 2000-них рр. почала відроджуватись традиція створення «живих ланцюгів», що символізують єдність українського народу. В 2008 — 2011 роках у Києві такі «ланцюги» утворювали на мосту Патона. Таким чином символічно об'єднували правий та лівий береги Дніпра. Найбільшого розмаху акція досягла 2011 року, коли на міст Патона прийшло понад 1000 учасників. 22 січня 2011 р. «живий ланцюг» утворено у понад 20 містах України. Отже, Акт возз'єднання, злуки двох Україн був символічним знаком прагнення єдності, вираженням готовності українського народу боротися за власну державність і соборність. Це був величезний крок на шляху до незалежності України. Століттями розірваний український народ визволився з неволі — Наддніпрянщина вийшла з Російської, а Західна Україна — з Австро-Угорської імперій — і возз'єднався на своїй землі в єдиній Українській державі.