Повернення Криму до України — передача Кримської області РРФСР до складу УРСР, що відбулася на підставі указу Президіуму Верховної Ради СРСР від 19 лютого 1954 року.
У 1954 р. святкувалося 300-річчя "возз’єднання" України з Росією, Ця подія відзначалася з великим розмахом. В усіх куточках республіки відбувалися урочисті збори, виставки й концерти, конкурси й фестивалі.
Однак чи не головною подією, пов’язаною з відзначенням 300-річчя "возз’єднання" України з Росією, стала передача Криму до складу УРСР. 19 лютого 1954 р. Президія Верховної Ради СРСР ухвалила Указ "Про передачу Кримської області Із складу РРФСР у склад УРСР", враховуючи спільність економіки, територіальну близькість та тісні господарські й культурні зв’язки між Кримом і Україною. Це питання обговорювалося першою сесією Верховної Ради СРСР (четвертого скликання), на якій виступили депутати П.Тичина і М.Бажан. Вони говорили про те, що дана подія — вияв дружби і довір’я російського народу до українського, що це акт, котрий "прикрасив наше велике національне торжество".
Незважаючи на те, що видання указу часто називають особистою ініціативою тісно пов'язаного з Україною Першого секретаря ЦК КПРС Н. С. Хрущова, сучасні історики стверджують, що таке твердження не відповідає істині. Як вважають деякі українські дослідники, ця передача виявилася вимушеною мірою через важку економічну ситуацію на півострові, як відомо, у той час у Криму існувало багато проблем.
Ще у 1944 почалася криза в зв'язку з масовими депортаціями з території Криму. Загальна кількість вивезеного з Криму люду сягала близько 300 тисяч, доросле чоловіче населення воювало на фронтах і зазнало значних втрат, отже півострів практично обезлюднів. Офіційна статистика свідчить, що за час війни населення в Криму зменшилося вдвічі і до травня 1944 року становило 780 тисяч осіб, а після депортації кримських татар тут лишилося близько 500 тисяч. Якщо говорити образно, то всіх післявоєнних мешканців Криму можна було зібрати на територіях сучасного Сімферополя та Феодосії. У більшості кримських сіл уже влітку не було кому зібрати й мізерні врожаї. У 1950 році порівняно з 1940 роком Крим майже в 5 разів скоротив продаж зерна, в три рази – тютюну, вдвічі – овочів. Люди скаржилися на нестерпні умови життя, погане житло, нестачу харчів, вимагали допомоги. Виникла післявоєнна розруха та брак робочої сили після депортації кримських татар , а переселенці з російських регіонів не мали навичок господарювання в степових зонах Криму. Тому в 1954 Кримська область була передана Україні з наступним формулюванням: «Враховуючи спільність економіки, територіальну близькість та тісні господарські та культурні зв'язки між Кримською областю та Українською РСР». 25 січня 1954 на засіданні Президії ЦК КПРС було затверджено проект Указу Президії Верховної Ради СРСР про передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу УРСР. Перший секретар Кримського обкому КПРС Павло Титов, який виступив проти передачі області до складу Української РСР, був знятий з посади та відправлений в Москву на посаду заступника міністра сільського господарства РРФСР.
У період входження Криму до Української РСР, в період між переписами 1959 і 1989 у національному складі республіки зміни були незначними:
1939 — 1 123 800 осіб (49,6 % росіян, 19,4 % кримських татар, 13,7 % українців, 5,8 % євреїв, 4,5 % німців, 1,8 % греків, 1,4 % болгар, 1,1 % вірмен, 0,5 % поляків)
1959 — 1 201 500 осіб (71,4 % росіян, 22,3 % українців, 2,2 % євреїв, 0,1 % поляків)
1979 — 2 135 900 осіб (68,4 % росіян, 25,6 % українців, 1,1 % євреїв, 0,7 % кримських татар, 0,3 % поляків, 0,2 % вірмен, 0,2 % греків)
1989 — 2 430 500 осіб (67,1 % росіян, 25,8 % українців, 1,6 % кримських татар, 0,7 % євреїв, 0,3 % поляків, 0,1 % греків)
При цьому кількість осіб, що вважали українську мову рідною станом на 1989 рік становив лише 13,1 %.
Істотні зміни національного складу, що засвідчили переписи 1939 і 1959, пов'язані Депортацією кримських татар у травні 1944 році, а також депортацією інших національних меншин у червні 1944. Обидві операції відбувалися, однак, за часів входження Криму до складу РРФСР.
За часів входження Криму до складу Української РСР в Криму були збудовані:
Північно-Кримський канал (1932-1971), довжиною 402,6 км, і максимальною пропускною спроможністю 380 м³/сек, і площею зрошування - 380 тис. га
Сімферопольська ТЕЦ (1955-60)
Тролейбусна лінія, що з'єднала Сімферополь, Алушту і Ялту (1959).
Проаналізувавши ситуацію, ми можемо побачити, що передача Криму не була простим подарунком. Навіть тоді все це здійснювалося задля власної вигоди з єдиною метою – перекласти клопоти щодо розбудови краю на українські плечі.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.