Економічна криза в Україні

Що це і як з цим боротися?

Чи питали ви себе, що таке економічна криза і звідкіля вона на нас звалилась? Економіка ніколи не перебуває у стані спокою. Тому важливою рисою економіки є її нестабільність. Процвітання змінюється кризою або панікою. Національний дохід, зайнятість і виробництво падають. Ціни і прибуток знижуються, а робітників масово звільняють. Врешті-решт досягається критична точка і починається пожвавлення.

Економічні кризи охоплюють усі галузі й види діяльності, тому вони багатогранні і мають специфіку залежно від сфери, тривалості й середовища функціонування. Кризи поділяються на певні види, що відображають різні сторони одного й того ж кризового процесу. Відновлення може бути повільним або швидким. Воно може бути неповним і, навпаки, настільки сильним, що призведе до нового буму. Нова смуга процвітання може означати тривалий, стійкий рівень пожвавленого попиту, велику кількість вільних робочих місць, підвищення цін і життєвого рівня. Або вона може означати швидке інфляційне «роздування цін» і зростання спекуляції, за якими настає нова важка криза.

Можна навести безліч газетних і журнальних публікацій, а також передач по радіо і телебаченню, у яких відомі і поважні експерти пояснюють основні причини виникнення економічної кризи. Важко не погодитись з тим чи іншим експертом, коли він називає основні, на його погляд, причини, що викликали економічну кризу. Але є у всіх цих висновках щось таке, що не дозволяє до кінця усвідомити істинну причину появи кризи, підсвідомо здається, щоповажні експерти не вказують на більш глибинні фактори, що призводять до появи кризових явищ.

Загалом, світовий економічний досвід свідчить, що розвиток йде не по прямій, а поступово набираючи висоту, при цьому кожного разу ця висота втрачається «падінням в прірву». Окрім того, як показує історія такі спади-підйоми є повторювальними, тобто мають циклічний характер.

Історія економічних періодичних криз почалася так: 1825 рік — криза у Великій Британії, 1836 рік — у Великій Британії та СІЛА, 1847 рік — в усіх країнах Європи й Америки; в 1873 році світова економічна криза почалася в Австрії і Німеччині, потім поширилася на Європу та США і завершилася в 1878 році у Великій Британії. Світові економічні кризи були в 1907,1920,1929 -1933,1937,1957,1974 -1975 роках.

Найглибшою була економічна криза 1929—1933 pp. Вона супроводжувалася масовими банкрутствами підприємств, колосальним зростанням армії безробітних, втратою дрібними акціонерами своїх акцій. Економічні кризи відбувалися і після 1933 p., однак їх руйнівний характер був менш відчутним. Це свідчить про значну ефективність державного регулювання економіки.

Схожою по своїй руйнівній силі стала криза 2008-2009 років, яка розпочалася з іпотечної банківської кризи в США, яка призвела до банкрутства великих інвестиційних та комерційних банків з гарною репутацією в різних країнах світу. На цьому етапі ми детальніше розглянемо економічну кризу саме в Україні.

Роки 2008 – поч. 2009 виявилися для економіки України досить бурхливими. Не встиг уряд рапортувати про подолання інфляційного вибуху, як нові явища макрофінансової нестабільності знову створили підґрунтя для занепокоєння пересічних громадян та політиків, негативних очікувань суб’єктів ринку. Вересень та, особливо, жовтень 2008 року, позначилися комплексом тривожних негативних тенденцій: затяжним падінням фондового ринку, раптовим глибоким «провалом» курсу гривні, ажіотажним попитом вкладників банків та наростанням проблем комерційних банків з ліквідністю.

Україна перебуває під негативним впливом зовнішніх факторів, насамперед економічних процесів, які відбуваються в Росії, через тісну прив’язку до енергопостачання з цієї країни. По суті, в Україні склалася ненормальна, однобока структура постачання енергоносіїв, яку, на жаль, за роки незалежності нам не вдалося змінити. Цей момент вважається одним з факторів розвитку кризи. Цю тезу можна сприйняти, але лише до певної міри. Адже газові проблеми почались у нас лише з 1-го січня 2009 року, а у 2008 році, коли криза лише розпочинала свою ходу, світові ціни на нафту навіть впали, але це чомусь дуже слабко вплинуло на наш нафтовий ринок.

Другим важливим фактором зростання кризових явищ вважають негаразди, що відбулися на американському іпотечному ринку, коли взяті пересічними громадянами кредити на придбання житлане були повернуті у зазначені терміни. Зрозуміло, що ці процеси американської економі­ки не могли невідбитись на українській економіці, оскільки наша економіка знаходиться під суцільним впливомамериканської валюти. Та замість того, щоб підтримати паритет національної валюти відносно американської, Нацбанк України підвищив гривні, забувши про фундаментальні закони макроекономіки.

Перелік факторів, подібних до вищезазначених, може бути достатньо великим, всі вони заслуговують на увагу, але жоден з них не є вирішальним, лише у своїй сукупній дії вони можуть привести до суттєвих негативних наслідків в економіці.

Основна причина кризи української економіки, на мій погляд, полягає у системних факторах, на які, на жаль, не хочуть звернути увагу представники владних структур, що визначають економічнийрозвиток нашої країни.

Вихід з кризи вимагає цілеспрямованої державної політики по соціалізації ринкової економіки, зростанню доходів всіх верств населення до рівня пропозиції якісно створюваних товарів і послуг, що забезпечує рівновагу між ринковим попитом і пропозицією товарів і послуг.

Кризи глибоко потрясають і руйнують все народне господарство і свідчать про силу стихійного механізму ринкової економіки, що саморегулюється. Криза - це інструмент насильницького встановлення рівноваги між виробництвом і ринком, фактор, що трансформує всі структури народного господарства, що формує нові правила і принципи поведінки суб'єктів ринку, пріоритетного розвитку і задоволення інтересів не виробників, а споживачів.

Ми шукаємо першопричину наших негараздів не там, де вона насправді ховається. Нам здається, щоми недоопрацьовуєм, а якби змогли виробити товари світового рівня, то ситуація різко зміниться і нашіпередові галузі зможуть повноправно вийти на світовий ринок і посісти на ньому гідне місце. Такий підхід видається не зовсім правильним. Адже товари світового рівня Україна має і може їх виготовляти серійно хоч завтра.

Таким чином, ми бачимо, що неправильно зорієнтована економіка ніколи не зможе принести бажаних результатів хоч як би ми її не вдосконалювали. Україна має поставити собі за мету стати передовою країною серед країн свого економічного рівня розвитку. Для цього необхідно визначити основні цілі пріоритетного розвитку країни і встановити терміни їхнього досягнення. Якщо ми досягнемо цієї мети, то надалі зможемо покласти більш амбітні цілі, які зможуть не лише позбавити нас від стихійної дії кризових явищ, але й дозволять поступово наблизитись, а потім й увійти у бажане коло передових європейських країн.

Пошуком шляхів виведення економіки України з кризового стану зайняті Президент і Верховна Рада України, Кабінет Міністрів Укпаїни, вчені-економісти, спеціалісти-практики. В основі цих пошуків є прагнення покращити соціально -економічну ситуацію в Україні, відновити вітчизняне виробництво, щоб створити базу для підвищення життевого рівня населення України.

Різні автори по різному бачать шляхи виведення економіки України з кризового стану, в основі їх пошуків лежать різні підходи. Тому їх пропозиції дещо розходяться між собою. Одні автори пропонують повернутись назад в режим жорсткої планової економіки. Інші навпаки пропонують дати повну свободу підприємствам, надіючись, що ринок сам відрегулює стан економіки. Але на мій погляд обидва такі підходи не мають підстав бути повністю прийнятими за базові.

В умовах сучасної економічної кризи держава не має права відмовлятися від активної антикризової політики. Тільки тоді держава зможе в своїй політиці поклатися на ідеї монетаристської концепції, коли будуть створені передова база для економічного зростання високоякісних, конкурентноспроможних товарів і послуг, розвинена ринкова економіка, в якій інтереси виробників і споживачів, продавців і покупців знаходитимуться в рівновазі. В відповідності з цим по-іншому треба вирішувати проблему курсу валюти. Зараз доцільно говорити тільки про дві системи: фіксований і вільний курси валют. Історія знає 100 років існування фіксованого курсу валют, за допомогою якого держави змогли подолати кризу, інфляції, створити розвинену ринкову економіку. І тільки потім ввести вільний курс валют.

Єкономіст Грищук В.В. пропонує механiзм законодавчого регулювання вiносин суб’ектiв господарювання i держави, впровадження яких дозволило б :

1  Спонукати пiдприємства та господарськi органiзацiї, незалежно вiд форм власностi та господарювання, до збiльшення випуску та реалiзацiї продукцiї в натурi при одночасному зниженнi її собiвартостi та цiни, в першу чергу виключно за рахунок наведення елементарного порядку на пiдприємствах, пошуку та швидкому впровадженню у виробництво ресурсо – зберiгаючих, наукоємких та високоефективних технологiй тому, що це буде економічно вигідно.

2  Економiко-податковим методом сприяти зниженню витрат виробництва, i, як наслiдок, створення передумов для зниження цiн та зростання попиту, в тому числi виробничого.

3  Створити бiльш просту систему державного регулювання фондами споживання господарюючих суб’ектiв, що дасть можливiсть Уряду вiдiйти вiд встановлення верхньої межi витрат пiдприємств на заробiтну плату, та прийти до встановлення мiнiмальної зарплати на рiвнi реального споживчого кошика, i тим самим перекласти вiдповiдальнiсть перед найманими працiвниками за виплату зарплати на рiвнi прожиткового мiнiмуму на роботодавцiв, а державним органам здійснювати дiєвий контроль за його дотриманням. При цьому зросте питома вага витрат на оплату працi, а, значить, зростуть i суми вiдрахувань в пенсiйний та iншi фонди, що базуються на фондi оплати працi, що дасть можливiсть зменшити навантаження на бюджет в частинi компенсацiйних виплат населенню у виглядi субсидiй та дотацiй. При збiльшеннi загального фонду оплати працi збiльшиться маса подоходного податку iз заробiтної плати. Інші можливостi та переваги, що дає такий пiдхiд, можна розглянути окремо.

4  Повернути 50% , а, можливо, бiльше тiньового торговельного обороту до легального, а, значить, оподатковуваного та керованого, що значно зменшить вплив тiньових грошей на цiни, iнфляцiю, фiнанси i приведе до їх стабiлiзацiї.

5  Спростити систему збирання податкiв, що дасть змогу повнiше їх збирати, дiєвiше контролювати ухилення вiд сплати.

6  Пiдприємствам поповнити власнi оборотнi кошти, нестача яких пiд час бурхливих iнфляцiйних процесiв привела до кризи платежiв в державi, включаючи заборгованiсть по заробiтнiй платi , в тому числi бюджетну. Сьогоднішня ситуація з національними грошима посилить кризу платежів саме через нестачу власних оборотних коштів у господарюючих суб’єктів.

7  Залучити до легального обороту значну частину готiвкової вiльноконвертованої валюти, що знаходиться на руках у населення, i обслуговує в тому числi тiньовий обiг.

8  Дозволить стимулювати банки на участь в довгстроковому кредитуванні підприємств, що пожвавить інвестиційну діяльність, а в цілому покращить інвестиційний клімат і, зрештою, підштовхне до зростання виробництва.

Підсумовуючи сказане можна зробити висновок:

•    економічна криза є тимчасовим явищем, оскільки є частиною економічного циклу, якому притаманні різні фази;

•    необхідне створення у економіці нашої держави дієвого мотиваційного  механізму піднесення виробництва;

•    зменшення податкового тиску на економіку, що привело б до зменшення ціни реалізації товару і збільшить купівельну спроможність покупця, що сприятиме зростанню обсягу продажу та виробництва продукції;

•    необхідність як найшвидшої розробки і реалізації шляхів  подолання політичної кризи в Україні;

•    розвиток власних внутрідержавних джерел паливно-енергетичних ресурсів, що особливо актуально на тлі загострених стосунків із Російською Федерацією;

•    стимулювання  розвитку енергозберігаючих технологій.