День пам’яті жертв голодомору

Кожен має знати

Українською катастрофою ХХ століття називає сучасна громадська думка голодомор 1932 – 1933 років в Україні. Терор голодом, запроваджений сталінським тоталітарним режимом в Україні, заподіяв смерть мільйонам хліборобів. Адже від голоду, масових репресій і депортацій Україна втратила більше ніж за роки Першої світової та громадянської воєн.

Спланована конфіскація врожаю зернових та усіх інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади впродовж Голодомору 1932-33 років безпосередньо призвела до вбивства селян голодом у мільйонних масштабах, при цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах та здійснювала його експорт за кордон під час Голодомору, забороняла та блокувала виїзд голодуючих поза межі України, відмовлялася приймати допомогу для голодуючих з-за кордону. Попри те, що дії представників сталінської влади, що спричинили смерть людей голодом, кваліфікувалися згідно з нормами тогочасного радянського кримінального законодавства як вбивство, причини цього масового злочину ніколи в СРСР не розслідувалися та ніхто з можновладців, причетних до злочину, не поніс покарання при тому, що навіть найвище керівництво СРСР, включаючи Сталіна, знало про факти загибелі людей від голоду.

Впродовж десятиліть масове вбивство людей штучним голодом не лише навмисно замовчувалося радянською владою, але й взагалі заборонялося про нього будь-де згадувати..

У пам’ять про жертв Голодомору в Україні в різних містах країни встановлено меморіальні комплекси. І в День пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій зазвичай у цих комплексів проходять церемонії поминання: жителі збираються разом і несуть в руках запалені свічки, які покладають потім до підніжжя меморіалів. У 16:00 в День пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій в Україні проходить загальнонаціональна хвилина мовчання. Цього року відбувся захід на день пам’яті жертв Голодомору у Києві біля пам’ятника останнім. Ми, студенти КНУ, вирішили відвідати цей захід і вшанувати пам’ять загиблих.

Цього дня на вулиці було так само холодно, як і у наших серцях, у грудях. Голодомор – трагедія мільйонів. Трагедія усієї караїни. Ще на виході з метро «Арсенальна» вже було зрозуміло, що людей буде багато. Натовп поволі рухався у бік пам.ятника жертвам голодомору. Над головами майоріли блакитно-жовті прапори із чорною стрічкою.

Як тільки ми зайшли у сквер, нас одразу ж зупинила охорона. На грудях надпис «Служба безпеки України»

-«Прохід заборонено»,- каже чоловік.-«Вхід лише через арки»

-«А в чому ж річ? Чому не можна?»,- я питаю

-«Прохід через арки»,- з кам.яним обличчям повторює він

Йдемо далі. Попереду велика черга, метрів шістдесят. Десь у натовпі майоріє прапор сотні київського національного університету імені тараса шевченка. Щоб зрозуміти, чому така велика черга, ми вирішили підійти ближче. І ось перед нами стоять чоловіки зі служби безпеки,  а позаду них арки-металошукачі. Надто посилена безпека, як на захід щодо вшанування пам.яті загиблих. Вам так не здається?

«Вивертайте кишені й розкрийте сумки» - каже охоронець

Після огляду ми опинилися за парканом, котрий огороджує місце, де проводиться захід від дороги. Усередені велика кількість людей. Майоріють багато прапорів. Зі сцени виступає київський митрополит.

Коли ми підійшли ближче до сцени, то побачили виступ президента України Петра Порошенка. Крім того того дня виступали прем'єр-міністр Арсеній Яценюк, члени уряду, а також представники органів державної влади, керівництва столиці, представники посольств іноземних держав, громадськості та духовенства.

"Сьогодні нам, як ніколи, потрібна єдність. Я вірю, що ми здатні вивчити уроки минулого ... Нехай не сподіваються знову підкорити Україну - ми стали сильними, ми стали мудрими, і ми дамо відсіч", - сказав Порошенко під час жалобних заходів. Президент зазначив, що геноцид - це риса тільки тоталітарних режимів. "В Україні, державі, яка йде європейським шляхом, геноцид не повториться ніколи .... Духовні нащадки Сталіна повторюють на тимчасово захоплених землях (на Донбасі - ред.) Злочинний експеримент часів Голодомору, позбавляючи мирних людей їжі", - додав глава держави.

Після його промови, рівно о 16.00 настала хвилина мовчання. Великий натовп людей, мов океан, враз замовк. Мильйони свічок зажглися в кожного в руках. Це було непередаваєме відчуття.

Коли хвилина мовчання закінчилася, біля стели представники духовенства заспівали молитиви, а все охочі поклали біла пам’ятника жертвам Голодомора квіти, свічки, буханку хліба, калину та колоски пшениці.

Багато людей ходили з опущеним додолу обличчям. Деякі плакали. Розчулена жіночка попросила в нас серветку.

-         «Пробачте, але дуже важно стриматися в такий день»,- каже вона.

І дійсно, як себе почувати, коли так багато людей загинули через ідеї катів. Згадуючи мільйони жертв цього страшного злочину, слід особливо пом’янути тих, хто до останнього чинив спротив. Завдяки кожному із цих людей, нас не знищили як народ у 1933-му. А пам’ять про них робить нас непереможними і сьогодні.