Стан економіки в Україні у другій половині 20 століття
Економічна криза ,на жаль, не нове поняття для нашої держави. Більш того
, це актуальна тема нашого життя . Спад виробництва, безробіття, порушення виробничих
зв'язків , і в результаті, зниження життєвого рівня населення. Всі ці ознаки призводить до краху економіки та в кінцевому
етапі , до кризи. На жаль , такого уникнути дуже важко або ж просто неможливо. Варто лише
заглибитись у історію та зрозуміти все особисто . Україна не раз переживала загострення кризи , проте найбільш страшним та болючим на
такі подіїї видалось 20 століття. Якщо бути точнішим , то варто спиратися на середину 60-х – поч..80-х
років 20 століття. Все розпочалось з 60-
років , під час спроб влади
реформувати економіку, яка на той час знизилась, приблизно вдвічі. Були поставленні
завдання, що мали меті розширити
самостійность підприємства, встановити економічну обгрутнованість цін. Дійсно, деякі з поставлених завдань були
виконані , такі як пристосовування розвитку
паливо - енергетичного комплексу республіки. До ладу
стали потужні теплові електростанції, такі як Запорізька, Криворізька,
Придніпровська. Помітних успіхів досягли й нафтовики з газовикам,
завдяки яким в експлантацію ввелось 2 великі агрегати Дніпрогесу.
Відбулись зрушення в гірничорудній, вугільній
та металургійній галузях промисловості. Почала розвиватись машинобудівна,
металургійна та нафтохімічні галузі. Отже, якщо казати коротко , то результатом запровадження реформ стали
деякі позитивні зміни у показниках економічного та соціального розвитку. Проте
, вже на початку 70-х років все пішло на
спад , на зміни . Економіка України залишалась централізованою та розвивалась в єдиному
народногосподарському комплексі, як і більшість соціалістичних республік . Свої повноваження поширювали союзно
– республіканські міністерства, їхні обласні структур . І, незважаюсь на всі
зусилля та реформи , що проводились,
темпи економічного зростання поступово почала падати. В результаті ,
економічний стан республіки став відверто кризовим. Кризові тенденції найбільш
яскраво проявлялись в індустріальній сфері. Від 70-х років частка республіки в
загальносоюзних капіталовкладеннях впала майже вдвічі. Основна частина
капіталовкладень було перенесено. У економічному житті відчувався дефіцит
товарів , продовольча криза, прихована інфляція
(зростання цін при незмінних розмірах заробітної плати). В економічному
житті відчувалось руйнування природного середовища , придатного для
життєдіяльності людей, відчувалась поступова деградація нації (зростання
кількості захворювань, скорочення народжуваності) . Проте , кризові явища на 60-70-х років, на превеликий жаль , не закінчились.
90-ті роки стали кульмінаційними . Невдалі реформи та хаос, що зростав в
економіці, призвели до нового етапу в економічній кризі . Фінансова система
переживала стрімкий спад , відмовляли всі механізми управління економікою,
просто гігантськими темпами почав зростати зовнішній та внутрішній борг.
Відбувався занепад сільського господарства України, для якого було характерні :
·
Обезлюднення села
·
Низька продуктивність праці
·
Масове розкрадання продукції
·
Значні втрати на врожай під час його зберігання
Загальний обсяг товарів за
цей час скоротився на третину і в дефіциті стали товари широкого вжитку.
Варто відзначити , що 20 століття ,
особливо його друга половина , видалось
надто тяжким на економічні кризи.
В будь-які роки , в будь-які століття
, суспільство прагне до
постійного поліпшення рівня життя та запобігання кризових ситуацій , проте,
шляхів подолання кризи ще не знайдено. Як би то не було сумно , але від
українського народу майже нічого не залежить.
Лише спільні дії влади з народом здатні щось змінити . Це стосується не
тільки кризи 20 століття , але й кризи , яка й наразі відчувається українськими
сім’ями .
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.