Чужі рецепти не завжди лікують

Чужі поради не завжди допомагають, як не допомагають виписані комусь іншому ліки від начебто схожої хвороби. Так і рекомендації МВФ, для всіх країн однакові, не завжди на користь українській економіці

Кажуть, чужа голова – добре, та своя якось краще. Особливо, коли вмієш нею користуватись за прямим призначенням. Роздавати поради іншим, в принципі, не так вже важко – і розумним видаєшся (щонайменше, самому собі), і відповідальності особливо на себе не береш, і раптом якщо вони не допоможуть, то значить тебе погано слухали чи щось не так зробили. Гірко, коли від такої «ведмежої послуги» неможливо відмовитись. Наприклад, коли винен пораднику грошей, то мусиш вже плясати під його дудку – хай тішиться. Може, ще позичить чи борг простить.

Відносини України і Міжнародного валютного фонду чимось нагадують бабусине лікування у дитинстві: і розумієш, що відвар невідомої трави, зібраної на гірському схилі в місячну ніч, від усіх хвороб не врятує, а мусиш пить. Кілька років тому український уряд як міг вперто відкручувався від таких «ліків». А прописаний економістами МВФ рецепт був теж нехитрим: «плаваючий» валютний курс і скорочення бюджетних видатків за рахунок відмови від субсидування комунальних тарифів і цін на газ. Ну і підвищення тарифів на комунальні послуги – обов’язковий пункт умов співробітництва з Фондом. А от фінансово-економічний блок уряду Сергія Арбузова був різко проти, розраховуючи насамперед на зростання національної економіки за рахунок стимулювання внутрішнього попиту. Мовляв, неможна приставати на рекомендації Фонду, адже вони призведуть до різкого скорочення доходів населення – а скорочуватись там і так особливо нема чому, особливо серед тих верств, які потребують субсидій на комунальні послуги, - а також до зниження внутрішнього попиту і падіння виробництв.

Як не дивно, Європа зараз по-новому поглянула на ті рекомендації Міжнародного валютного фонду, що ними він оперує у відношенні до усіх країн. Виявилось, що до будь-кого з «паціентів» він, як добрий лікар, ставиться однаково добре. Та при цьому не враховує ані регіональних особливостей, ані географічних нюансів, ані національних специфічних рис економік цих країн. Відповідно, і рецепти виписує всім однакові.

Аудит Міжнародного валютного фонду ефективності власної роботи власним же спеціальним аудиторським підрозділом показав, що такий уніфікованих підхід до всіх без винятку економік призвів до того, що валовий внутрішній продукт країн Європи, що виконували такі рекомендацї, останнім часом не те щоб не зростав, а просто падав. Те, що призвело до рецесій європейських економік, запропонували і Україні. І цього року Україна нарешті пристала на цю пропозицію...

Отже, цього року ми погодились на збільшення комунальних тарифів і відміну субсидій. Навряд чи хтось помітив якесь відчутне покращення якості комунальних послуг, та не помітити вплив цих заходів на мікроекономічному рівні важко: збільшення комунальних витрат не лише зв’язало вільні кошти населення, нерідко українці змушені відмовлятись від необхідного. Пенсіонери, що раніше обирали між пляшкою молока чи нехитрими ліками, витрачають чи не всю свою пенсію на сплату комірного, не виходячи з Ощадбанку.

Не підійшли чарівні рецепти МВФ українській економіці і в масштабах країни. Може, і даремно аудитори так критикували відсутність гнучкості у побудові рекомендацій для окремих країн, адже скорочення бюджетів і видатків на стимулювання економік подіяло однаково згубно на всіх. Ті наслідки, яких так боявся попередній уряд, відрізняються від «успіхів» усіх інших країн лише в кількісному вимірюванні. Національну валюту відпустили – вона втратила чи не половину своєї вартості. Інфляція у підсумку 2014-го року становитиме чи не 20%, це абсолютний рекорд для української економіки у ХХІ-му столітті. Збільшити тарифи на комунальні послуги? Будь ласка, підвищили чи не вдвоє, а хто ж в змозі їх вчасно і в повному обсязі сплачувати? Тож збільшується борг населення перед комунальними господарствами. Не стимулювати економіку? Ну, це запросто! В цьому році ВВП зменшився майже на 10% (за оцінками різних експертів, ціього року економіка України скоротилась від 7 до 9%, та не все втрачено – рік ще не завершений) і збереже цю тенденцію в році наступному. Та й взагалі, загальмувати економічні процеси не так вже й важко, тільки запустити їх наново і вдихнути життя – потребує чималих зусиль, терпіння і натхнення. Вочевидь, наразі їх бракує.