Що втрачає Україна разом із Донбасом

Наслідки незалежності республік на Сході не пройдуть безболісно як на Україні, так і на Донбасі

Ще 12 травня самопроголошена влада Донбасу оголосила про створення незалежних ДНР та ЛНР на частині територій Луганської та Донецької областей. Через нетривалий час на захопленій частині України почалася Антитерористична операція. Чим вирішиться конфлікт на Сході України наразі невідомо, але вже зараз можна аналізувати як від’єднання Донбасу може відобразитись на подальшому розвитку України та яким може бути майбутнє східних республік.

                                             Територіальні втрати                           

Площа втраченної території становить близько 15,8 тис. км². Перед початком бойових дій там мешкало понад 3,8 млн осіб.

Територія непідконтрольної Україні частини Донецької області – 7,5 тис. км² (це становить 28% від загальної території області), на якій перед початком активних бойових дій проживало близько 2,3 млн осіб, зараз – щонайменьше 2 млн.

Площа тієї частини Луганської області, яка позіціонує себе як ЛНР, становить 8,3 тис. км² (31% Луганської області) і понад 1,5 млн мешканців. Це найбільші самопроголошені республіки на пострадянському терені. Так, Придністров’я має площу трохи більше 4 тис. км² та 500 тис осіб населення, Абхазія – відповідно 8,66 тис. км² і 240 тис людей, а Південна Осетія – 3,9 тис. км² та 51,5 тис. осіб.

На сьогодні «спецзона» займає менше ніж 3% території континентальної України і там проживає майже 9% її населення. Без неї, Криму і Севастополя площа України становить 561,7 тис. км², а населення – 39,2 млн осіб, що зберігає за нашою державою перше місце в Європі за територією.

Що втрачає Україна з економічної точки зору?

У разі відколу Донбасу фінансова система України буде переживати не найкращі часи, є висока ймовірність настання дефолту. Пов'язано це з тим, що дві східні області входять в п'ятірку регіонів, які є найбільшими постачальниками валютної виручки для країни.

Згідно з даними Держстату та його територіальних підрозділів торік підприємства Донецької і Луганської областей забезпечили майже 22% всього експорту товарів і послуг з України. Основу донбаського експорту складають металургія і машинобудування, які в 2013 році принесли в країну майже $ 12 млрд. Переважна кількість грошей заробляється на заводах-холдингах "Метінвест", "Азовмаш", "Донецьксталь", "Луганськтепловоз" та на Стахановському вагонобудівному заводі.

Частина експорту в Донбасі значно перевищує імпорт, а в загальному підсумку позитивне сальдо зовнішньоекономічної торгівлі Донбасу в минулому році склало $ 6,49 млрд. Незважаючи на це, загальні підсумки міжнародної торгівлі країни були негативними, склавши - $ 6,79 млрд. Без Донбасу і Криму негативне сальдо складе приблизно $ 14 млрд.

Але і не можна не звернути увагу на великі дотації для східних регіонів. За перші півроку 2013-го Луганська область отримала з бюджету 9, 42 млрд гривень, а заробила 4,32 млрд, у свою ж чергу Донецька область отримала з держбюджету на 9,2 млрд. гривень асигнувань, дотацій і субвенцій більше, ніж в нього заплатила. Більше платежів з бюджету пішло тільки на Київ - більше 11 млрд. Краще ж бюджетне сальдо серед усіх регіонів продемонструвала Харківська область - за шість місяців звідси в бюджет надійшло майже 7 млрд грн «чистими».

Щодо корисних копалин, що є на Донбасі. В минулому році в Донбасі видобули приблизно 56 млн тонн вугілля, з них майже 40 млн тонн пішло на потреби регіону, тобто в інші регіони України дійшло не дуже багато. Не секрет і те, що поблизу міста Слов’янська Донецької області  знайшли великі запаси сланцевого газу, але ж на сьогоднішній день Слов’янськ підконтрольний Україні, а це значить, що і запаси теж в нас.

Інше ж питання чому така велика кількість дотацій у регіоні із такою розвиненою структурою промисловості? Тут є декілька нюансів. По-перше, вугільні пласти в Донецькому басейні розташовані глибоко в порівнянні з іншими родовищами, наприклад, з Кузнецьким в Росії.

По-друге, в усьому світі зараз спостерігається профіцит вугілля. На ринку він продається дешевше, ніж коштує його видобуток. В Україні ця проблема вирішується дотаціями з держбюджету на покриття різниці в собівартості продукції.

Таким чином, у 2013 році при собівартості вугілля на державних шахтах 1350 грн. за тонну відпускна ціна через дотації держави становила 490 гривень за тонну, в результаті державні шахти втрачають по 860 грн. з кожної проданої тонни. Загалом, щорічно держава на дотації вугільної промисловості в Донбасі виділяє приблизно 13 млрд гривень.

На що можемо розраховувати

Якщо трохи задуматись, то сценарій із визнанням де-факто окремих від України «ЛНР» і «ДНР» звичайно кращий за федералізацію. У разі вирішення конфлікту шляхом федералізації, Донбас, яким, як вже всім зрозуміло, хоче керувати Кремль, буде наділений правом вето на будь-які рішення внутрішньої та зовнішньої політики, тобто частково Україною буде керувати Росія. Кращим виходом для України може бути лише відвоювання цих територій силою зброї і повернення до складу унітарної України на правах звичайних адміністративно-тери­то­ріаль­них одиниць. Однак тут слід відверто відповісти собі на запитання: чи маємо ми достатньо сил для цього?