Аграрна мафія на Вінниччині «віджимає» паї та махлює з податками

Усім відомо, що коли у керма держави стояв представник криміналітету Янукович, беззаконня в Україні процвітало. І чим далі в глибинку, тим жорсткішим та цинічнішим був тиск на простих українців. В селах це особливо відчувалось, адже там проживає найвразливіша категорія населення – люди похилого віку, малозабезпечені громадяни, пенсіонери. Словом, усі ті, хто не може дати потужну відсіч грошовитим злочинцям.

Усім відомо, що коли у керма держави стояв представник криміналітету Янукович, беззаконня в Україні процвітало. І чим далі в глибинку, тим жорсткішим та цинічнішим був тиск на простих українців. В селах це особливо відчувалось, адже там проживає найвразливіша категорія населення – люди похилого віку, малозабезпечені громадяни, пенсіонери. Словом, усі ті, хто не може дати потужну відсіч грошовитим злочинцям.

В село Буди, що на Тростянеччині, мафія прийшла в образі орендаря земельних наділів. Спершу люди охоче пішли на співпрацю, адже багато хто, в силу тих чи інших обставин, не може самотужки обробляти свою землю, тож єдиний спосіб мати якийсь прибуток з паю – здати його в оренду. Нажаль, будчанам не пощастило, їхній перший орендар виявився безвідповідальним та невмілим господарем, а згодом взагалі продав свою фірму, разом з правом на оренду паїв, третім особам. Вони і влаштували в Будах справжнє сільськогосподарське Чикаго. І все з єдиною метою -  аби використовувати паї селян в своїх «чорних» схемах і, головне, обійти державну податкову систему.

За підтримки господарства із сусіднього села, будчани досі воюють з горе-орендатором, та агромафія все більше активізується, тож цілком ймовірно, що невдовзі  земля людей перейде в користування банди раз і назавжди.  

Як все починалось

На початку 2000-их в Тростянецькому районі з’явився незвичний фермер - Емад Абдулькадер Мустафа Санжок. Національності він був арабської, тож і навички роботи з подільськими чорноземами були у нього відповідні. За словами селян, у яких араб взяв в оренду близько 2000 га паїв, більше половини землі заростала деревами та бур’янами. На решті земельних ділянок заморський господар вирощував гарбузи, а за оренду розраховувався секонд-хендом та «фуражним» зерном. Селяни були, м’яко-кажучи, не задоволені такою співпрацею, але альтернативи на той час не було.

Арабський фермер з часом зрозумів, що таке господарство йому не по зубах, адже щоб привести порослі паї до нормального стану треба викорчувати дерева, культивувати та підживити землю. Тож він звернувся до сусідніх агропідприємств по допомогу. Таким чином в 2010 році його фірма «Іззія» підписує угоди про спільну діяльність із ПСП «Кристал» та СТОВ «АкваВіка», за умовами яких підприємства впорядковують понад  1000 га землі, а натомість отримують право протягом трьох років засівати їх, збирати та реалізовувати врожай.

І тут несподівано, навесні 2011 року, арабський пан продає за 5,5 млн. грн. корпоративні права підприємства «Іззія» невідомим досі особам, а ті, в свою чергу, перепродують їх Бершадському ТОВ «Чарівна нива», яка є регіональним представником потужного латвійсько-американського холдингу. Більше того, землі переходять від власника до власника разом із посівами «Кристалу».

Навесні, коли приходить час збирати врожай, ситуація загострюється. Нові власники «Іззії» чомусь переконані, що усі посіви, які є на орендованих землях, належать їм. Навіть попри те, що туди вкладено кошти і зусилля зовсім інших людей. Півсела тоді вийшло на підтримку ПП «Кристал». Пайовики живою стіною стояли перед комбайнами, не даючи їм збирати чужий врожай. Лише завдяки згуртованості людей вдалось відстояти посіви. Селяни тоді на власні очі побачили «методи роботи» нового керівництва фірми-орендатора і зрозуміли, що треба якнайшвидше забирати свої земельні наділи з рук недобросовісних господарів. Тим більше, що підприємство «Кристал» погодилось взяти в оренду їхні паї на значно вигідніших умовах. Тут і почалась трирічна епопея в судах. Адже «Іззія» просто так людей не відпускала. Договора оренди розривали лише тим пайовикам, які були згодні здати землю «Чарівній ниві».

Судова тяганина

Починаючи із 2011 року Будчани звертались у судові інстанції з приводу розірвання договорів оренди землі, у тому числі в і Тростянецький районний суд, який встановив обставини несплати орендної плати ПП «АФ «Іззія» та інші підстави для розірвання договору оренди землі, на що в подальшому чомусь не звернув уваги Апеляційний суд Вінницької області та Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ, які скасували рішення суду першої інстанції. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в 2013 році не знайшов підстав для перегляду справи. Разом з тим, у самих договорах оренди було прописано, що пайовики мають право їх розірвати в односторонньому порядку, навіть не питаючи згоди орендаря, якщо з моменту підписання пройшло 5 років. Люди так і зробили - розмістили повідомлення про розірвання договорів у районній газеті і уклали нові угоди із ПСП «Кристал». Частина тих угод пройшла процес реєстрації в Державній реєстраційній службі Тростянецького міськрайонного управління юстиції.

Реакцію «Іззії» не довелось довго чекати. Юристи підприємства вкотре подали в суд, проте цього разу вже на державну реєстраційну службу. Тоді, Вінницький окружний адміністративний суд відмовив в задоволенні позову. Вінницький апеляційний адміністративний суд залишив рішення колег без змін. Та «Іззія» не здається - подає касаційну скаргу і паралельно проплачує публікацію у рейтинговому загальнодержавному виданні, де харківська журналістка змальовує ситуацію у вигідному для ПП «АФ «Іззія» світлі, безпідставно звинувативши ПСП «Кристал» у підкупі суддів з метою захоплення землі, перекрутивши реальні факти з точністю до навпаки. При чому, за основу бере розповіді юриста «Іззії», абсолютно проігнорувавши (як власне це й завжди робила «Іззія») думку ключових фігурантів конфлікту – людей, яким належить спірна земля, власників паїв. Та мабуть, журналісту з Харкова видніше, хто веде господарську діяльність у селі Буди, а хто ні…

У нас землю ніхто не забирав, ми самі за власним бажанням здаємо свої паї підприємству «Кристал». Зате зараз всі поля поорані, позасіювані, культивуються. Орендар розраховується з нами  вчасно, мішки з зерном кожному під хату привіз, солому дає. Ми від нього нікуди, ми тільки на нього і надіємся. А от при «Іззії» розраховувались погано, давали зерно зі сміттям, поля були не орані, заростали деревами. А останніх два роки «Іззія» взагалі з пайовиками не розраховувалась. Кілька чоловік тоді отримали по тисячі гривень, а решта - нічого, - ділиться жителька с.Буди Валентина Стороженко. 

Чесна конкуренція не для бандитів

Таким чином, підприємство «Іззія» вкотре доказує свою неспроможність на ведення чесної конкуренції. Пропозиція керівників «Кристалу» вирішити конфлікт самим об’єктивним способом – зібрати усіх пайовиків і дати їм волю самостійно вибрати орендаря підтримано не було. Хто насправді стоїть за аграрною мафією на Вінниччині достеменно не відомо. Згідно інформації Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців «Іззія» зареєстрована на 36-річного вінничанина Сергія Нечипорука. Та він, скоріше за все, є звичайною «підставною качкою», адже числиться власником ще кількох сільськогосподарських підприємств у Вінницькій області. Не виключено, що ПП «АФ «Іззія» використовується також у незаконних схемах ухилення від сплати податків, у тому числі і податку на додану вартість, про що свідчить відсутність будь-якої адміністрації підприємства за юридичною адресою у селі Буди Тростянецького району уже понад чотири роки. Люди говорять то про екс-міністра агропрому Присяжнюка, то про відставних військових і парцівників правоохоронних органів, які мають «блат» у найвищих чинах в Києві. Ясно, що за таким зухвалим беззаконням стоїть хтось дуже впливовий. Не зрозуміло одне – чому після Майдану та Революції Гідності нова і ніби чесна влада закриває очі на жорсткий тиск, який чиниться  на селян - власників земельних наділів, а також на підприємство, що на ділі відроджує українське село?