Чим більше засоби масової інформації радіють новим траншам МВФ, тим більшає тривога за майбутнє у пересічних українців. Не треба бути економічним експертом: з кожним траншем ми все ближче до дефолта.
Чим більше засоби масової інформації радіють новим
траншам МВФ та щасливо оголошують, що наш чарівний уряд ось-ось майже домовився
про наступний, тим більшає тривога за наше майбутнє. От чесно, не бачу жодної
причини для веселощів.
Україна отримала нові транши від доброго МВФ? Пречудово.
Хтось із нас відчув позитивні зміни від того? Побачив на власні очі, що
змінилось на краще, за що б можна було з гордістю сказати – «так, недарма тепер
в боргах! Кредити погасимо, але ж в нас тепер є...»? Дозвольте перелічити основні економічні
«досягнення» з позиції пересічного українця. По-перше, уряд заради нової позики
погодився на умови кредиторів в частині збільшення тарифів на
житлово-комунальні послуги. Щось мені підказує, що в Яценюка однаково вистачає
коштів на оплату комуналки, і навряд чи хтось із Кабміну відчув якесь фінансове
потрясіння від чергового збільшення сум в квитанціях. Чого не скажеш,
наприклад, про пенсіонерів, яким абсолютно неоднаково: віддавати половину сміхотворної
пенсії за гарячу воду і опалення, яких однаково нема, чи дві третини. На фоні
таких перспектив стратегія попереднього уряду Сергія Арбузова виглядає не
позбавленою здорового глузду: якомога швидше розплатитися з існуючими боргами і
не створювати нових. В 2013-му році повернули тому ж самому МВФ 5,6 мільярдів
доларів, позичених ще у 2010-му, і розробили хоч якусь програму управління
державним боргом. Принаймні був якійсь сценарій виповзання із боргової ями, що
передбачав спочатку розрахуватись за валютними позиками, подякувати всім за
допомогу і співробітництво і в подальшому за новими траншами без нагальної
потреби не звертатись.
Наразі згортається виробництво, закривається бізнес,
збільшується безробіття. Значно ускладнює ситуацію Схід України, що через війну
втратив джерела існування. Це теж збільшило навантаження на бюджет. Тут не до
сантиментів, аби вижити.
Національна валюта знецінилась так, що всі одразу
пригадали, як линяли у вартості купони у 90-х. І не вчіть українців економити,
є об’єктивні економічні показники: якщо люди більше половини
доходів витрачають на продукти харчування, то проблема не в них, це сигнал про
неефективність такої економіки. Ми не їмо багато, а заробляємо критично мало –
так мало, що вистачає лише на їжу. Ах, да, ще на комуналку... Розкажіть про
економію бабуні, що в супермаркеті до копійки підраховує, скільки заплатить на
касі, хоч купує лише півхлібини і пакет молока.
Той самий МВФ у своїх прогнозах теж із досягнень
української економіки, м’яко кажучи, в шоці. Хоч самі і
визнають, що завжди події розвивались за найгіршим із сценаріїв і їм весь час
приходилось переробляти розрахунки в гірший бік. Ну от навесні вони порахували,
що валютна частина боргу України зросте до 464 мільярдів гривень. А ми знову
всіх переграли: гривня рухнула так, цю цифру довелося перерахувати. Вийшло
541,5 мільярдів гривень. А це ще по курсу 12,5, а піди зараз відшукай на ринку
долар дешевше 14. Непогано так заокруглили, правда? Плюс-мінус вісімдесят
мільярдів, я вас прошу, не із своєї кишені ж віддавати – наступні покоління цим
будуть займатися. Навіщо ж нашим дітям нормальна освіта і медицина, економічні
програми, пристойні дороги чи некорумповані,
задоволені зарплатою бюджетники? Чи два, чи три покоління працюватиме,
щоб все це запозичене щастя кредиторам повернути – яка різниця до того
нинішньому уряду? Практика показує, що після успішного прем’єрства колишні
урядовці переживають за Україну деінде в приватній віллі на теплому морському
узбережжі.
Наразі позиція держави щодо управління зовнішнім боргом виглядає
лаконічно: «Дайте ще!». Сподіваюсь, що
більше не дадуть: за оцінками Всесвітнього банку, на кінець 2014-го року
державний борг України зросте до 68,8% валового внутрішнього продукту. Тоді як
на початку року він становив 40,6% ВВП. Критичною цифрою вважається відмітка у
60% - за нею економіка країни вважається небезпечно перевантаженою боргами, і
кредитори мають право вимагати дострокового повернення позик. Із наступним
траншем, якщо уряд все ж таки надавить на жалість і його випросить, МВФ може
просто подарувати українській економіці зашморг - перспектива дефолту із страшилок
експертів перетвориться на нові економічні реалії.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.