Вчора вся Україна святкувала потрійне свято – Покрову Пресвятої Богородиці, День Козацтва та чергову річницю з дня створення УПА. Від учора до них приєдналося ще одне офіційне державне свято – очікуваний День захисника Батьківщини. Здавалося б, ніби все йде до того, аби шоколадний президент став послідовником президента-бджоляра, а проте, в нього залишився ще старий дикторський апарат влади, що лишився від власника золотого батона з Межігір’я.
Усі канали та інтернет-видання один поперед одним вже 2-й день поспіль розповідають як і рік тому про руку Москви, про провокацію ФСБ, що ніби український народ, який вийшов зі своїми вимогами під стіни Верховної Ради України не здатен сам на радикальні дії проти влади, яку демократично обрав, ну і тому подібні нісенітниці.
Не шановні громадяни, які звинувачують радикальну молодь за її дії донедавна самі вимагали радикальних дій, але проти власника золотого батону, проти сепаратистів Криму, проти московських окупантів Донбасу. Нині, ці не шановні добродії захищають псевдодемократичний режим шоколадного президента від провокацій!
Не важко здогадатись, що і так звані націоналісти, що вчора проводили вранішній мітинг на честь і славу вояків УПА відхрестились від своїх же активістів та однодумців. Так, лідер ВО "Свобода" Олег Тягнибок та керівник інформаційного центру "Правого Сектору" Борислав Береза в один голос заявили, що провокатори нічого спільного не мають з вшануванням Героїв УПА, що дії провокаторів вони засуджують і вимагають розслідувати.
Ці шановні добродії забули, що завдяки ось таким провокаціям стала взагалі можлива радикальна зміна влади в Україні! Молодіжні активісти неформальної радикальної організації "Реванш" попри залякування та погрози влади вийшли на протест і довели, Євромайдан не став національною революцією як такою, а лише її передвісником. Отже, таким чином, націоналісти-реваншисти намагались довести українському суспільству, і собі в першу чергу, що попри війну чи-то перемир’я на Донбасі, влада в тилу повинна докорінно змінитись, а не перейменуватись і стати під стяги шоколадного президента. Наведемо кілька аргументів безпосередніх учасників бурхливих подій під Верховною Радою України 14 жовтня 2014 р.
Аня Вольніцова, активістка Реваншу: «Багато хто стверджував, що 14-те жовтня, якщо й не приведе до влади хунту, але чітко визначить подальший дискурс діяльності і покаже наскільки ми всі готові до правління воїнів. Цей день, швидше, дав розуміння де наші пробіли в діяльності. Широкою проблемою лишилася недостатня координація між силами, що стоять попереду настроїв вулиці. Відмова від радикалів всіх представників патріотичних сил, представлених у вищих політичних кулуарах, продемонструвала повну солідарність порошенківсько-путінських інтересів. Зайвий раз підтверджується істина, яка невтомно намагається доноситись радикалами до мас: консолідація олігархів у збереженні існуючого ладу вкрай висока, вони виступають лише за власні інтереси. Найбільшими ворогами і Порошенка і Путіна є ці, сьогоднішні "провокатори", завтрашні "чорні чоловічки", що післязавтра знесуть диктат економізму, разом із тисячами голів колишніх властителів». Олексій Середюк, боєць добровольчого батальйону: «Вони знову називають молодь в масках провокаторами. Вони знову осуджують кидання пляшок з бензином у адмінбудівлі і закидування бруківкою правоохороні органи. Журналісти знову наввипередки виставляють фото хлопців, що проявилися під ВРУ з палицями і ланцюгами. Ми всі вже це десь бачили! Як і рік тому нас будуть осуджувати. Будуть казати, що зараз не час лякати Пороха. Але ми, малолєткі, не розбираємося у ваших політичних розкладах. Ми бачимо, що корупція проти якої ми боролися стала в рази більша. Невдахи, що прийшли до влади завдяки нашому героїзму рік тому, в політиці показали себе ще більшими невдахами. То чи не справа честі показати владі, що ми є? Мова не йшла про переворот, штурм, революцію. Мова про зрадників у владі і про те, що поки всі гратимуться в політику і вибори ми не будемо це терпіти. Всі партії відсторонилися від вчорашніх бунтів. Всі організації “впали на мороз” – і їх можна зрозуміти. Але дух, що тіло рве до бою змушує кожну нормальну людину готувати цеглини, арматуру та пляшки з бензином. Українець – це інстинкт. Знайте, Україна прокинулася 1 грудня 2013 р. і більше політикани, корупціонери, шоумени та міліціонери її не присплять. Бійтеся нас. Адже наш гнів буде страшним».
Попри всі негаразди, що нині розривають Україну, її молоде націоналістичне покоління, покоління Помаранчевої революції та Революції Гідності, яке не скорилось вимогам мультикультуралізму та законам нового режиму буде і далі відстоювати право на здобуття дійсно Української Національної Держави. Хтось, серед них і автор цієї статті, прагне побудови Гетьманату, хтось – УССД чи щось схоже на УНР, але всі ми єдині в тому, що демократична влада у військові часи не може керувати державою так, як це можуть зробити військові.
Ми маємо всі усвідомити, Україні потрібна, нехай і тимчасово, але конче необхідна хунта, військова диктатура, що будуть тримати у сталевих пазурах всю економіку, зовнішню та внутрішню політику. Однак, в якості реальної влади хунти мають бути люди, які кров’ю і потом довели свою відданість Україні та її нації. Замість продажним народних обранців має бути утворена рада військових уповноважених з числа командирів добровольчих батальйонів "Донбас", "Айдар", "Шахтарськ", полків "Дніпро", "Азов" та "ДУК". Цей перелік умовний, але не вичерпний. Такі люди зброї Юрко Береза, Дмитро Ярош, Андрій Білецький і Дмитро Корчинський можуть керувати країною у часи війни. Вони наші сучасні Коновальці, Болбочани, Чучупаки, Шухевичі, Куки, Бульби-Боровці.
Наша перемога можлива лише здобуття її шляхом сили! Якщо ворог вимагає крові, він її проллє власноруч! Без подолання внутрішнього окупаційного режиму без провокацій, зовнішній окупаційний режим не буде переможений. Україні не потрібен мир заради умовного перемиря з московською ордою. Україна вимагає повномасштабної перемоги над ворогам із знищенням його лігва без компромісів та угод.
Не зважаючи на всі негаразди, ми переможемо, як перемагали у боях вояки УПА!
Слава Героям України!
Автор – Денис Ковальов
Сала сала сала сала сала!!!!