Вплив української музики, театру, живопису на розвиток мистецтва Росії

Вплив української музики, театру, живопису на розвиток мистецтва Росії

Культура — це прагнення до досконалості за допомогою пізнання того , що найбільше нас турбує , того , про що думають і говорять … Метью Арнольд

Українська культура завжди була самостійною і вона не мала потреби в щтучному збагаченні. Навіть в моменти найвищої скрути людина прагнула до прекрасного. Українці завжди видлялися своїм вмінням вбачати прекрасне. Творча натура народжена в Україні мала величезну кількість джерел натхнення. Тут, незважаюче на важке соціальне становищє, народ мав потребу в творчій діяльності. 

Російська культура була під впливом діяльності української інтелігенції. З 17 ст. почався процес масової міграції культурної еліти України і нажаль не закінчився навіть зараз. Бажання київських вчених розширити сво аудиторію спонукала на переїзд до більш масштабної але менш культурно розвинутої країни. Феофан Прокопович, Стефан Яворський, Дмитро Туптало та ін - українські інтелігенти , які очолювали російські церковні й освітні установи. Але тут логічно постає питання "Чи не задовало це шкоди Батьківщині інтелігентів?"
Культура, безумовне не зупинялась в своєму розвитку, 17 — 18 ст. називають епохою староукраїнської культури, тобто тієї, що передувала новій, створеній за останні два століття. Мистецтво тієї доби розвивається в стилі бароко, котрий проникає в усі культурні сфери і набуває свого розквіту у 18 столітті як відоме всьому світові «українське бароко».
У XVIII ст. в Україні поширилась система початкової освіти, яка складалася з цифірних, полкових та гарнізонних шкіл. Цікавим явищемцього часу були мандрівні дяки, які виступали в ролі домашніх вчителів у заможних сім'ях. Величезну популярність мали вихованці Києво-Могилянської академії. В Чернігові, Переяславі, Харкові були відкриті колегії.. Але загалом освітній рівень населення порівняно з XVII ст. знизився.
Німецькі університети були дуже популярні серед виходців Лівобережної Укріни. Сотні молодих людей з різних родин, навіть не маючи матеріальних можливостей роками навчалися у європейських університетах, перходячи від одного до іншого, удосконалювалися в знаннях мов, філософії, вивчали право, медицину, здобували дипломи докторів наук.
Все це формувало новий пласт українського, тепер уже розвинутого суспільства, яке вже могло пишатися власними надбаннями.
Жодна культура не може пройти повз сусідні , тож процеси асиміляція впливають на дві. Якщо вивчати окремо кожен мистецький жанр, ми одразу розумієм рівеь самобутності українського мистецтва, його свободи і повноцінності.
Відоме з давніх часів українське театральне мистецтво славилося далеко за межами рідних країв.Традиції Києво-Могилянської академії, закладені у шкільній драмі,отримують визнання;студенти,мандруючи селами та містами ставлять вистави,освічують народ. Виникнення шкільної драми ,як межі між буденим и дозволеним, розкриває теми православ`я й католицизму,сакрального й світського,барокко та середньовіччя. Імпровізовані тимчасові театри - так званні балагани перероджуються у кріпацькі театри.Але тут вже розпещені пани відбирають найталановитіших кріпаків для власних вистав.Цей факт ще більше засвідчує українській вплив на сусідню культуру,адже більшість кріпаків - саме українцями. Як і раніше, Україною мандрують кобзарі та лірники,чиї пісні є найближчими до народу,найзрозумілишими.
Своєрідність українського живопису,як і архітектури доби барокко визначилася через зливання національно-культурних традицій й класичних принципів барокко.В Україні працювало чимало обдарованих майстрів,які оздоблювали палаций церкви,займалися будівництвом.Цікаво,що будівництво Кловського палацу й Корнілівського корпусу у лаврі було довірено українському кріпаку,Степану Ковніру.Розвиток української архітектури сприяв й розвитку монументального живопису.Малярство козацької доби характеризується появою шкіл живопису й іконопису.Останні ж утверджували новітні погляди,щодо появи реалістичності й життєрадісності у іконописах,але таке творче новаторство не було схвалено московським духовенством.Наступним етапом надбаннь живописних шкіл є портретний живопис,завдяки якому ми маємо уяву про вигляд козаків.Відомо,що багато хто з українських майстрів ,саме МУСИВ переїхати до Росії й творити там,такі факти відомі про Дмитра Левицького,якого характеризують як найвидатнішого українського художника періоду українського барокко.Творчість українських малярів зробила вагомий внесок у скарбницю європейської культури XVІІІ сторіччя.
Український народ завжди мусив боротися за власну незалежність, ми ніколи не відчували спокою і мали стояти своїм тілом і дужою за визнання. Саме це є однією з головних різниць між українською і російською культурами.