Профспілка на розпутті: або до Європи, або в забуття (частина 2)

Як наблизити українські профспілки до європейських.

Федерація профспілок досі діє на засадах ще совкового «демократичного централізму», що на практиці виявляється жорсткою вертикаллю. Настав час повного реформування структури. Керівний орган має трансформуватися у координаційний. Що це означає? (Приймати рішення лише за ініціативою первинних організацій та з урахуванням результатів соціологічних досліджень).

В Україні діє надміру розгалужена система профспілок. У територіальних профоб’єднаннях та галузевих профспілках відбувається, як дублювання, так і зайва конкуренція функцій. Думаю, за останніх подій стає зрозумілим наскільки такий поділ негативно впливає на  консолідацію суспільства. Спілчани мають визначитись, який механізм на місцях буде захищати їх інтереси. А узгодження дій галузевих профспілок якраз і залишити за національним координаційним органом - Радою.

Як невід’ємна складова громадянського суспільства, профспілки України мають пройти свої десять кроків до європейської практики.

По-перше, необхідно розпочати з інвентаризації. За двадцять три роки колективне майно людей праці було розкрадено. Чітка інвентаризація дасть змогу уникнути спокуси подальшої «прихватизації» та розглянути можливість повернення хоча б частини вкраденого. До речі, щодо будинку профспілок на Хрещатику. Оскільки європейський формат не потребує громіздкого керівного органу, то вважаю доцільним вирішення долі будівлі залишити на народний розсуд. Якщо люди захочуть там за власні податки побудувати музей, чи Будинок молоді, або щось інше – це їхнє право. А якщо Раді ФПУ необхідно буде зібратись, то приміщення знайдеться у багатьох первинних організаціях (зокрема освітянських).

Перший крок - інвентаризація стосується не тільки матеріальних активів. За даними, на яких наполягає Президія ФПУ, в Україні налічується 7,5 мільйонів членів профспілок. І якщо освітянські організації мають дійсну кількість досить близьку до офіційної (2 мільйони), то чи є решта чисельності (5,5 млн) – реальною в країні зі зруйнованими галузями промисловості? Прийшов час з’ясувати, скільки з офіційно заявлених 7,5 мільйонів є насправді «мертвими» душами.

Другим необхідним кроком для надання працюючим реальної влади є створення страйкового фонду, так як це прийнято у провідних європейських країнах. Так, ми розуміємо, що нині в країні важкі часи і готові змиритися з політикою затягування поясів, якщо тільки їх не зашморгують на шиї… Трудящі також не готові змиритися із ситуацією, коли політика економії стосуватиметься тільки їх, а влада продовжуватиме багатолітню практику власного збагачення. У таких випадках, люди повинні мати не тільки волю до страйку, але й страйковий фонд для ефективної боротьби. З цією метою майно, що неефективно використовується, необхідно перевести через відкриті аукціони в ліквідні активи – ресурсне джерело страйкового фонду.

Третій крок, у профспілок та ж проблема, що взагалі в суспільстві – недостатня кількість лідерів нового типу, яких необхідно виявляти та виховувати. Ця проблема може вирішуватися з двох боків. З одного, демонстрацією нової реальної сили профспілок, що пробудить інтерес до них покоління, незаплямованого совком. З іншого, пропоную створити школу профактиву. Такий собі профспілковий аналог MBA з курсами лідерства, ведення переговорів, формування команди тощо.

В 21 столітті комунікація між членами організації має бути глибшою, будуватися не тільки по вертикалі, але й по горизонталі та бути двосторонньою. Тому 4-ий крок – максимальне задіяння Інтернет-технологій та соціальних мереж у гуртуванні людей праці.

П’ятим має стати крок по забезпеченню членів профспілки реальною правовою допомогою. Навіть в рамках діючого законодавства, профспілка матиме змогу у багатьох випадках захистити своїх членів, за умов якщо держава не подарує працедавцям наглого порушення законів.

Необхідно використовувати сучасні інноваційні методи надання правової допомоги. Як приклад, можна навести практику надання членам профспілки он-лайн консультацій з юридичних питань. На сайті столичної організації профспілки освітян розміщуються відповіді на питання працівників щодо укладення трудового договору, звільнення з роботи, оплати праці, надання відпусток, атестації та інших. Кожен працівник закладу освіти може, не полишаючи свого робочого місця, отримати відповідь на актуальне для нього питання.

Для більшого впливу на ситуацію в країні, лідери довіри людей повинні бути краще представлені у виборних органах місцевого самоврядування та Верховної Ради. А для цього необхідний шостий крок – як інтеграція у виборчі процеси так і над тісна взаємодія з спорідненими організаціями, як предтеча вступу України у Європейський Союз.

Будь-які закони, що стосуються трудового права, масових зібрань та аналогічні повинні розглядатися лише після правової експертизи з боку профспілок. Контроль законодавчих та підзаконних актів – сьома умова перезавантаження ФПУ.

Найбільш болюче – восьме – питання з нашого списку. Зайнятість населення, це не лише «мантра» нашого руху, це ­­– реальні підстави для економічного зростання. Створення нових робочих місць (на сьогодні 24 % молодих людей – безробітні)  – і прояв, і передумова реінкарнації України, як однієї з найперспективніших держав нової Європи. 

Ця перспективність не у благих намірах, а у реальному потенціалі української молоді. Ось тому ми і пропонуємо на місці попелища будинку профспілок, звести, наприклад, національний центр молодіжних інновацій. Саме підтримка молодіжних ініціатив – дев’ятий пункт плану.

Є надія, що перезавантаження влади відбудеться успішно і незворотньо, і це дасть можливість зробити останній – десятий – крок до гармонізації ролі профспілок у становленні громадянського суспільства – налагодження суспільного діалогу. І Україна поступово перейде до «білих» зарплат, виконання ст.57 Закону про освіту цивілізованого судочинства, доступної та якісної допомоги тощо.

Багаті мають платити за бідних, а не навпаки. Чому у благополучній Франції запроваджено 75 %-й податок для багатих, а у нас – ні?

Є великі ризики, що олігархи заженуть народ назад в злидні і трущоби. Особисто я сподіваюсь, що люди навчились боротися за свою гідність і повинні не через сто, а через десять років жити по-людськи. З нами чи без нас.

Або нас чекає тактичний реваншизм, який призведе до стратегічного самознищення, або ми почнемо крокувати у європейському напрямку.