Зневага зрадника

Справа принципу

Факт декларації незалежності та кілька загальнонаціональних зривів, на жаль так і не очистили Україну від намулу збоченого трактування подій минулого і сьогодення. Нинішні привладні політикани, усвідомлюючи дочасність свого перебування при владі, докладають титанічних зусиль задля унеможливлення очищення суспільства від нав`язаних в період окупації фальшивих стереотипів та бачень. Тріумф правди і справедливості загрожує і їм притягненням до відповідальності за злочини проти українського народу.

Прагнучи заручитись на імітуючих вибори дійствах підтримкою на жаль поки-що чисельної орди вихованих ще за часів вже почилого (і геть не в Бозі) Сов`єтського Союзу та народжених вже за часів незалежності, проте так і не вихованих на Божих Заповідях та національних традиціях деградантів, очільники постокупаційної адміністрації ширили і ширять нині тезу про першочерговість «економічної стабілізації». Про існування чеснот обов`язку та моралі чомусь вперто мовчать.

Замовчування існування або ухиляння від вирішення проблеми, жодним чином не нівелює її актуальності. В ситуації що склалась в Україні під сучасну пору, заклики до стриманості та посилання на необхідність “виваженої дискусії”, насправді лише озлоблюють небайдужих й штовхають до радикальних вчинків.

Кількасотлітній період окупації значної частини теренів України спочатку Російською Імперією, а потім і її наступником Сов’єтським Союзом, був часом цілеспрямованого винищення українців. Окрім фізичного терору, поневолювач практикував асиміляцію, безальтернативне світосприйняття, виселення автохтонів до інших регіонів й заселення теренів України етнічно та расово чужим елементом.

Як не прикро це визнавати, але в справі винародовлення українського народу брали участь й самі українці. Ім’я члена Політбюро ЦК КПСС Володимира Щербицького довіку асоціюватиметься зі зрадою. Представник поневоленого народу своєю запопадливістю і продажністю досягнув рівня найвищого компартійного керівництва в тоталітарній державі. Соромно і боляче, що український народ вилонив з поміж себе такого здеградованого виродка.

На початку березня 2013-го року, підлими, злодійкуватими й аморальними діячами постколоніальної адміністрації, в Києві, на одному з будинків по вулиці Десятинній, коштом окрадених українців, були встановлені меморіальні дошки, котрі незаслужено вшановували підлу погань. На щастя, зло не вічне. 14.06.14., зусиллями не приналежної до жодної з політичних партій молоді, гранітні брили з прикріпленими до них залізними копіями облич Щербицького і Ляшка були демонтовані.

Нам не байдуже в якій країні жити. Ми не мовчимо. Кличемо і вас до принциповості. З тим і переможемо.  

                                                                                       Олесь Вахній