Боляче, проте швидко

Що не так сказав Саакашвілі?

У вчорашніх (недільних) «Подробностях» (на Інтері) ведучий допитувався у Міхаіла Саакашвілі, що саме слід зробити країні (зважаючи, зокрема, на досвід Грузії), аби наша держава, нарешті, «піднялась з колін» та й стала шанованим членом «заможної й демократичної» европейської родини. Екс-президент Грузії наголосив на двох речах, які, на його переконання, здатні це зробити упродовж короткого часу (про те ж, що він не раз завважив на тому, що історія надала Україні останній шанс посісти належне їй в світі місце – не згадую: й самі знаємо).

Отже, подолання корупції досягається шляхом достойної (якщо на Европу та США рівняємося) оплати праці УСІХ працюючих громадян, передовсім медиків, педагогів та чиновників. За цієї умови держава собі «розв’язує руки» у банальний спосіб: «засвітився» на хабарі – у відставку з неможливістю влаштуватись на належну роботу упродовж дууууууже тривалого періоду.

Що ж до «світлого майбутнього» України, то воно їй «світить» лише за умови, якщо біля державного керма стануть:  

- МОЛОДІ (заголовні літери мої, наголос Саакашвілі)

- розумні

- освічені

- ініціативні

- енергійні

- патріотичні.

На білбордах з портретом П.Порошенка слоган/гасло «Жити по-новому» викликав у простого люду (чути це доводилось неоднораз) запитання «Хто так житиме (після виборів): новий президент чи електорат?». Маю милу надію, що Петро Олексійович мав на оці все ж таки весь український люд. Проте в країні, де «генерал – це не звання, а щастя», зробити це буде не легко.