В Олевському районі цькують підприємця

28 квітня 2014 року з міста Олевська Коростенського району Житомирської області від громадських активістів надійшла тривожна інформація

28 квітня 2014 року з міста Олевська Коростенського району Житомирської області від громадських активістів надійшла тривожна інформація про те, що на околиці села Кишин підприємець Дмитро Мєшков незаконно здійснює підпільне виробництво деревного вугілля, працює без відповідних дозвільних документів, грубо порушує екологічні та санітарні норми і закоптив чорним димом все село, через що кашляють і чхають собаки й люди, а у корів з рота тече піна. Про котів та домашню птицю інформації не надходило. «Мабуть, вже повиздихали», — вирішив я і почав збиратися в дорогу.

Активісти також повідомили, що заступник голови Олевської районної ради Халімончук Юрій Віталійович збирається 30 квітня о 16 год. відвідати схід села, на якому селяни Кишина будуть вимагати ліквідації шкідливого виробництва та бунтувати у випадку незадоволення своїх вимог.

30 квітня о 14.00 я вже був у Кишині. Результат опитування місцевих мешканців дещо спантеличив – про існування підприємства з виробництва деревного вугілля майже ніхто не знав, про якесь задимлення селяни вперше почули від мене. Собаки справно гавкали і кидались під колеса автівок, ніхто не чхав і не кашляв. Лише біля магазину у центрі люди припустили, що таке підприємство може заважати селянам, які мешкають край села.

Заїхавши до сільської ради, поговорив із сільським головою. Олексій Олексійович Макарчук повідомив, що підприємець Дмитро Мєшков працює легально і на законних підставах, минулого року звернувся до сільради з птитання виготовлення технічної документації і у відповідних державних органах отримав всі передбачені законодавством дозвільні документи; земельна ділянка, на якій розташоване виробництво, приватна і має законного власника; Дмитро Мєшков сплачує до місцевого бюджету податки і активно допомагає громаді у вирішенні соціально – побутових проблем. Всі сільські собаки живі – здорові, в селі ніяким димом навіть не пахне.

Подякувавши голові, поїхав на околицю і вже за кілометр у полі побачив будівлю складського типу з димарем. Згодом дізнався, що раніше там працювали завод з виробництва асфальту і сушарка для хмелю, котрі добряче коптили, але мешканцям Кишина чомусь не заважали, мабуть тому, що найближчі хати знаходяться далі 500 метрів.

Облазивши прилеглу до підприємства територію вздовж і впоперек, жодних ознак забруднення навколишнього середовища не знайшов – навкруги зеленіє травичка, впритул до підприємства красуються берізки без слідів кіптяви, у невеличкому пожежному водоймищі чиста, прозора як скло вода і хлюпається риба.

З-за паркану виднілись печі, в яких випалюють деревне вугілля, але охорона ворота не відчинила. Аж тут нагодився сам власник, приватний підприємець Дмитро Миколайович Мєшков, котрий привіз журналістів, яким показував виробництво. Підприємець пояснив, що технологія видобутку деревного вугілля взагалі не передбачає використання води, тому про якесь забруднення не може бути й мови.  Робочий цикл такий: в один день працює одна піч, наступного дня – друга, тим часом з першої вивантажується вироблене вугілля, третього дня — третя, а всього їх сім штук. Готову продукцію фасують у мішки і реалізовують як паливо закладам громадського харчування тощо, що суттєво зменшує споживання імпортованого російського природного газу.

Дмитро Мєшков показав журналістам реєстраційні і дозвільні документи – все законно. Того дня він отримав з лабораторії обласної санепідемстанції чергові результати хімічного і бактеріологічного аналізів води з пожежного водоймища – забруднень не виявлено, підтверджена повна відповідність санітарно – епідеміологічним нормам.

Якщо все так добре, то чому скаржаться люди ?

Підприємець дещо прояснив ситуацію і розповів, що скарги почались ще до того, як підприємство запрацювало! Виявляється, місцевий підприємець Атанов теж робив спробу зайнятись виробництвом деревного вугілля на тому ж місці, але місцева громада проголосувала проти. Мєшков припускає, що заступник голови Олевської районної ради Юрій Халімончук спільно з Атановим зазіхають на його бізнес. Якось Халімончук навіть погрожував Дмитру, що все одно закриє його підприємство, а потім дійсно нацькував на нього безліч перевіряльників з контролюючих органів, особисто закидавши їх кляузами. До речі, у медицині така поведінка вважається діагнозом і прозивається сутяжництвом.

Схід села мав відбутися у сільському клубі, біля якого вже скупчились підприємець Атанов з нечисельним «гуртом підтримки» у складі декількох жіночок і парубків. Атанов проголошував неправдиву інформацію про нібито відсутність у Мєшкова дозвільних документів, а товариш цього дезінформатора намагався переконати мене в тому, що селище задимлюється на відстані 3 кілометрів від вугільного виробництва. Коли ж під час  інтерв`ю з`ясувалось, що раніше на тому самому місці на повну потужність працював асфальтний завод та хмелесушарка, які дійсно випускали з димарів великі обсяги диму і ніхто не скаржився, то жіночки, на мить знітившись, надали вбивчий аргумент – то, мовляв, була не та труба, не Мєшкова! Особливою агресивністю відзначалась жінка у білій хустинці, котра відрекомендувалась безбожницею і майстринею чотирьохповерхових матюків та стверджувала, що у корів з рота тече піна, водоймище забруднене мазутом, який скидає підприємство тощо. Загалом жінки доводили, що дихати нема чим, худобу випасати ніде тощо. Вони ж не знали, що я вже встиг обстежити територію навколо підприємства і опитати мешканців села. Коли жіночки про це довідались, то почали переконувати, що виробництво вугілля останнім часом простоює, тому, мовляв, слідів забруднення не видно. Але ж при мені і у присутності інших журналістів робітники вигрібали з печі свіжу продукцію! Як могло статися, що активістки навіть не помітили активної фази так званого «брудного» виробництва деревного вугілля?

Сільські збори розпочались із звітної доповіді голови сільради Олексія Макарчука про поточні справи, потім слово надали підприємцю Мєшкову, котрий завірив селян у дотриманні санітарно – екологічних норм, наявності дозвільних документів та розповів про технічні умови виробництва вугілля і про свою допомогу сільській громаді. Здається, із всіх присутніх на зборах «справа Мєшкова» хвилювала лише безбожницю — матюкальницю у білій хустинці, підприємця Атанова з «гуртом підтримки» та заступника голови Олевської районної ради Халімончука. Показово, що коли хтось із селян намагався висловити свою думку, яка не співпадала з версією крикунів, то такого вільнодумця «атанівці» ... силоміць  викидали за двері.

Перед присутніми виступив Дем`янчук Володимир Михайлович, державний інспектор Державної екологічної інспекці Житомирської області, який підтвердив наявність дозволів на роботу підприємства Мєшкова, відсутність у виробничому циклі води і пообіцяв найближчим часом зробити контрольні заміри показників забруднення навколишнього середовища, запросивши селян до участі у перевірці.

Потім з промовою до селян звернувся заступник голови Олевської районної ради Юрій Віталійович Халімончук. Представник влади розпочав оригінально — обурився, що слово спершу надали Мєшкову, а не йому. Далі чиновник від поточних справ перейшов до звичної – цькування підприємця. Захопившись, із захватом розповів, скільки і яких перевіряльників натравив на Дмитра Мєшкова і його виробництво. Але випадково забув  доповісти присутнім, що всі контролюючі органи, починаючи з прокуратури і закінчуючи різноманітними інспекціями, порушень чинного законодавства не встановили. Скориставшись нагодою, Мєшков розповів, як цей депутат, погрожуючи депутатським посвідченням, обіцяв прийти з перевіркою до житла підприємця. Інші промовці досить зрозумілою мовою пояснили підприємцю Атанову і компанії, що не варто підбурювати людей, тому що керувати у селі будуть не вони, а громада. Соратник Атанова причепився до димарів, вимагаючи подовжити трубу до 30 м. заввишки. На цих вигуках «Труба! Труба!» обговорення «справи Мєшкова» скінчилось і «трубадури» залишили сільський клуб, де зібрання спокійно продовжувало обговорювати важливі для села питання.

Так що бійки якось не вийшло, сільський бунт не запалився, слухачі з останніх рядів відкрито кепкували з «бунтарів». Як то кажуть, «справа — труба»...

Вже на вулиці мешканець Кишина, працівник деревно — вугільного підприємства Володимир Левкович пояснив, де «собака зарита»: «Вони хочуть закрити наше підприємство і відкрити таке саме своє».

Хоча керівник місцевого будинку для людей похилого віку Качиня Юрій Антонович вважає, що переслідування підприємця не в останню чергу спричинене політичними мотивами.

Якими б  не були мотиви, але факт залишається фактом – підприємця цькують представники влади.

У країнах демократії перешкоджання підприємницькій діяльності і переслідування за політичними мотивами вважаються найнебезпечнішими злочинами і суворо караються. Якби в Україні теж діяло демократичне законодавство, то за такі фокуси цькувальники отримали б довготривалі терміни ув`язнення.

І споглядали б пани халімончуки з атановими небо у клітинку з камери, вікна якої дивляться на сонячну сторону …

А поки що не завадило б встромити пана швондера з Олевської райради макітрою спочатку у димар, а потім у те пожежне водоймище, щоб він особисто переконався у відсутності забруднення, замість того, щоб строчити доноси і вводити  людей в оману.

А ось і додаткові докази, Геббельс, Швондер і Берія відпочивають:

http://olevsk.com.ua/node/8949 - дійові особи ті ж самі

ДЖЕРЕЛО: http://svoboda.zhitomir.ua/zhur_ras/v-olevskomu-rajoni-ckuyut-pidpriyemcya-2.html