Дівчина чинила відчайдушний опір, але це не допомогло. Різанина відбувалась у хаті і на подвір`ї, куди жертва втікала від вбивці. Оля пручалась, закривалась руками, чіплялась за металеві стовпи – підпори, але шансів врятуватись не було жодних. Отримавши смертельні поранення, вона впала, її вхопили за ноги і потягли до веранди … Потім холоднокровно зняли ще з теплого тіла золоті прикраси. Залишаючи місце злочину, різник поклав під крісло папір і запалив, а двері за собою замкнув ключем. Але вогонь згас і пожежа не знищила слідів злочину. Вранці до Олі завітала подруга, котра й здійняла галас.
Через декілька хвилин міліціонерам, батькам Ольги Нижник та сусідам відкрилась страшна картина: залите кров`ю подвір`я, забризкані стіни, забруднені закривавленими руками жертви і вбивці металеві стовпи. Щоб потрапити до оселі, мама Ольги вибила скло у вікні, побачивши доньку, закричала і втратила свідомість. Мертва дівчина лежала в калюжі крові головою до дверей, а на столі в кімнаті стояли букет свіжих хризантем, недопита пляшка вина, два келихи, лежали залишки шоколаду, у попільничці — купа свіжих недопалків. Все вказувало на те, що Ольгу відвідав очікуваний гість і романтична зустріч за столом перемістилась до ліжка, але коханців раптом хтось сполохав. Оля на голе тіло вдягнула спортивні штани, накинула блузку і побігла відкривати двері … Пізніше в ліжку під ковдрою знайшли жіночі труси і невикористаний презерватив, а на стільці лежав закривавлений бюстгалтер.
В розпорядження слідства потрапили чисельні відбитки пальців, залишки крові та плоті вбивці, котрого Ольга, відбиваючись, подряпала нігтями. Але кому вони належать, доблесна міліція встановити так і не спромоглась.
Викликає подив те, що батько Ольги Нижник привселюдно заявив, що йому все одно, хто вбив доньку, але її колишнього чоловіка Сашка Осецького він все одно запроторить за грати, бо той з нею розлучився.
Справа в тому, що Микола Володимирович Нижник очолював синдикат з нелегального виробництва і реалізації алкогольних напоїв, мав великі зв`язки і тримав у своїх руках не лише кишенькову міліцію. А виробництвом самогону майже у промислових обсягах займалась безпосередньо Ольга Нижник у себе вдома. Батько клеїв етикетки на пляшки і реалізовував «продукцію» через мережу магазинів. До підпільної винокурні цілодобово навідувались оптові та роздрібні покупці, чиї автомобілі паркувались на сільській вулиці навіть у два ряди. Вистачало й звичайних пияків та залицяльників. Галасливі гулянки відбувались майже щодня. Розповідають, що через Ольгу продавались і наркотики, за які вона заборгувала місцевому ловеласу, своєму коханцеві Юрію Паранському гроші … Такий спосіб життя неминуче мав призвести до трагічного фіналу.
Сашко Осецький, колишній чоловік Ольги Нижник, отримав зовсім інше виховання, його мати – сільська вчителька, батько – шофер. Прості роботящі порядні люди, гарна родина, в якій алкоголем ніхто ніколи не зловживав. Не подобались Сашкові п`яні гульки дружини та її горілчаний бізнес, він робив те, чому навчили батьки – працював. Розвантажував вантажі, чергував на паливному складі, порався в городі біля хати та у маленькій майстерні, створеній власними руками. Свідки розповідають, що Ольга домінувала над Сашком до такої міри, що часом, вибачте на слові, добряче його лупцювала, коли була не в гуморі.
Втомившись від аморальної поведінки дружини, ще за півтора роки до трагедії Сашко подав заяву про розлучення, а з плином часу влаштував особисте життя та оселився у місцевої дівчини Марини Кривобочок, котру Ольга знала майже з дитинства. Відносини між Ольгою Нижник та Сашком і Мариною були дружніми, без конфліктів. Ольга жалкувала за Олександром і просила Марину берегти його, бо він, мовляв, дуже хороший хлопець. А одного разу навіть запросила їх обох до себе в гості для моральної підтримки, бо в той день загинув у ДТП її коханий хлопець і в неї на душі лежав тягар. Стосовно того, як поділити спільну хату, котру їм купили батьки, між Сашком та Ольгою було досягнуте порозуміння.
Олександр Осецький
6 грудня в першій половині дня Сашка Осецького арештували, коли він після роботи гостював у своїх батьків в селі Фасова, що неподалік від Нової Борової. Ще з порога начальник райвідділу міліції Невмержицький Михайло Петрович заявив приголомшеним батькам, що їх син вбивця, хоча на те не було жодних підстав. Все, що відбувалось потім, мало яскраві ознаки кримінальних правопорушень з боку служителів закону.
Формальною підставою для арешту Сашка стала сфальсифікована працівниками райвідділу міліції і родичем Нижників, суддею Володарсько – Волинського суду Леонідом Петровичем Сульженко «Постанова про адміністративне правопорушення», в якій стверджувалось, що Осецький вештався Володарсько – Волинським, хуліганив і чіплявся до міліціонерів. Хоча і суддя, і правоохоронці достеменно знали, що в той самий день і час Сашка у Новій Боровій опитувала слідча бригада. Тобто, привід для арешту придумали, кинули хлопця за грати і почали катувати. Адвоката йому не надали, що є грубим порушенням законодавства. Били 2 – 3 рази на день так, що після тортур підлогу не могли відмити від крові. Застосовувались і витончені методи, відомі як «лом», «розтяжка» тощо. А ще хлопця ложили на підлогу животом донизу, а його ноги через спину силоміць загортали до голови. Осецький страшно кричав від болю, свідками катувань були щонайменше 10 чоловік, двох з яких вдалось знайти і опитати (див.відео). В проміжках між катуваннями міліціянти диктували Сашкові текст так званої «явки з повинною», який неодноразово переробляли, намагаючись виправити неточності. Наприклад, Осецький описував одяг, що був на Ользі, таким, яким пам`ятав його ще з часів подружнього життя, але ж вбита була знайдена в зовсім іншому вбранні, про що Сашко не міг знати, бо не був на місці злочину. Таких невідповідностей було багато, тому кати знову і знову примушували жертву переписувати текст «добровільного зізнання». Осецькому просто не залишили вибору: або його вб`ють, або він підпише те, що потрібне міліціонерам. Сашко вибрав життя.
В подальшому начальник райвідділу міліції Михайло Невмержицький намагався перешкодити об`єктивному судовому розгляду справи і приховати обставини катування, для чого офіційним листом збрехав суду про те, що основного свідка тортур Анатолія Михайленка нібито взагалі в той час не було у райвідділі. Але ввести суд в оману не вдалось і свідок підтвердив свої пояснення. Покази іншого свідка міліційних катувань Александровича, котрого примушували відмивати підлогу від крові Сашка, взагалі були проігноровані. Фактично, крім сфальсифікованої «явки з повинною» та хворобливих міліційних фантазій і підтасовок, в матеріалах кримінальної справи немає нічого, що б свідчило про причетність Олександра Осецького до вбивства. Проте повно доказів, які доводять протилежне: серед відбитків пальців, знайдених на місці трагедії, жоден не належить Осецькому; зразки із підошв Сашкового взуття не відповідають зразкам з підлоги і землі на місці злочину; залишки шкіри і крові справжнього вбивці, знайдені під нігтями Ольги, також не належать Осецькому; на одязі Сашка ( у тому числі робочому) не знайдено жодної молекули крові, речей або волосся жертви, чи ще чогось з місця злочину; на тілі Осецького не виявлено подряпин тощо.
Слідство напрацювало стільки фальшувань і підтасовок, що поступово виникає переконання, що справжніх злочинців добре знали і рятували від відповідальності, а Осецького свідомо заганяли під кримінальну статтю. Наприклад, менти стверджували, що він був у стані сильного алкогольного сп`яніння, але експертизу чомусь не провели, хоча свідки, які 6 грудня вранці спілкувались з Сашком, говорять про повну відсутність у нього будь – яких ознак вживання алкоголю. Також слідчі стверджували, що Сашко викинув забруднений кров`ю одяг з мосту у річку, а коли пізніш поїхали на те місце для відтворення обставин, то виявилось, що річка вкрита кригою і на білому снігу та кризі немає жодних ознак якихось речей, тим паче закривавлених (в день вбивства мороз досягав 28 градусів); досить кумедний слідчий експеримент провели і на складі, де Сашко працював з 5 на 6 грудня: не пошкоджені і без слідів крові робочу фуфайку та спецодяг, про які вже встигли написати, що Сашко нібито спалив їх у невеликому побутовому опалювальному котлі, менти для перестраховки запхали в той самий котел, щоб пересвідчитись, чи ці речі туди взагалі могла влізти. А що ж було робити, коли всі обставини вказували на непричетність Осецького до злочину, а справжні вбивці вже відкупились чималими грошима. Тому так зване «відтворення вбивства» теж сфальшували, проводили його не на місці злочину, а в райвідділку міліції, де міліціянти спочатку самі визначили місцезнаходження тіла загиблої, постеливши на підлогу біля дверей простирадло, на яке вклався статист, а у протоколі написали, що Сашко самостійно вказав на місце, де лежав труп. А як можна зрозуміти і чим пояснити той факт, що з матеріалів кримінальної справи зникло ... саме місце злочину, точніше його половина разом із всіма речовими доказами ! Міліціонери стверджували, що вбивство відбувалось лише у приміщенні !
Найбільш вражає те, що вирахувати і спіймати справжніх вбивць можна було за лічені години або дні, взявши у операторів мобільного зв`язку роздруківки телефонних розмов всіх підозрюваних та самої жертви. За такими даними встановлюється не лише хто з ким розмовляв, але й точне місцезнаходження кожного абонента з прив`язкою до вулиць і навіть будинків ! Але цього свідомо не зробили ! Лише після того, як Верховний суд України скасував незаконний вирок, яким Осецького безпідставно засудили до довготривалого позбавлення волі і, надавши обов`язкові до виконання вказівки, направив справу на новий судовий розгляд, на поверхню почали вилазити цікаві незаперечні факти. Було встановлено, що починаючи з 23 год. Сашко на протязі 28 хвили і 53 секунд, а потім з 23 год 47 хв. на протязі 7 з половиною хвилин весело теревенив про погоду і любов по мобільнику зі своєю Мариною, котра знаходилась у Києві і під час розмови через слухавку чула звичні характерні звуки рипіння дверей на складі, де тієї ночі згідно з робочим графіком чергував Сашко! А за Постановою слідчого, вбивство Ольги Нижник трапилось приблизно о 23 годині, о 23 год. 10 хв. з неї знімали золоті прикраси. Виходить, що Осецький, тримаючи в одній руці мобілку, одночасно розмовляв по телефону, шуткував і сміявся, іншою рукою різав Ольгу, ганяючись за нею по подвір`ю, а потім, вхопивши за ноги, тягнув до хати, добивав і грабував ? Отак і луснула вся міліційна маячня. Спроби витребувати дані про телефонні розмови інших підозрюваних та викликати до суду спеціалістів з телефонної компанії успіху не мали. Складається враження, що з самого початку хтось гальмував і спотворював слідство, аби дати можливість справжнім злочинцям уникнути відповідальності. Крім начальника Володарсько — Волинського РВ УМВС у цій недобрій справі були помічені Тетяна Магалецька, начальниця відділу Житомирської обласної прокуратури та голова Житомирського районного суду Станіслав Башинський, котрий посилаючись у вироку на роздруківки вже згадуваних телефонних перемовин примудрився « випадково» помилитись рівно на одну годину, що дало йому змогу вліпити Осецькому ... 13 років позбавлення волі !
Мабуть, мешканці Нової Борової не дарма подейкують, що від дійсних злочинців в напрямку керівних правоохоронців прошелестіли 100 тисяч гривень.
Слідством було достеменно встановлено, що того трагічного вечора Оля чекала до себе в гості саме Юрія Паранського і дочекалась – про це свідчать букет свіжих квітів, відкупорена пляшка вина, бокали, недопалки і залишки шоколаду на столі. Хто ж цей Юра ? На той час він був відомий у селищі і за його межами як Фігаро і Дон Жуан в одній особі та коханець Ольги. Романтична вечеря мала щасливе продовження у ліжку, але чомусь закінчилась жахливою різаниною. Хто прийшов до Ольги першим, а хто другим, можна лише здогадуватись, як і про мотиви вчинення злочину. Якби сам Паранський «застукав» Ольгу з кимось іншим, то, обтяжений чисельними любовними перемогами, навряд би так бурхливо зреагував, хіба що за додаткових важливих обставин – кажуть, Оля була йому винна гроші за наркотики. Якщо у ліжку заскочили самого Паранського, то хто був тим другим непроханим гостем ? Можливо, між присутніми виникла сварка і вбивали Ольгу двоє осіб ? Тим паче, що дослідивши рани на тілі Ольги, експерти встановили, що удари наносились не лише ножем, а ще й ножицями. Другою візитершою могла бути і Оксана Кос, теж коханка Юрія Паранського, котра вже мала у своїй біографії два вбивства, причому вчинених майже так само, а це вже почерк і ознаки серійності. Оксані, незважаючи на доведеність тих злочинів і судові розгляди, загадково вдалось уникнути тюремного ув`язнення. Можливо, вона приревнувала Паранського до Ольги ? Хто зна ... Адже відомо, що напередодні вбивства Ользі неодноразово телефонувала якась жінка і погрожувала розправою. Місцевий таксист засвідчив, що Паранський того вечора викликав таксі з Оліної хати, але десь через пів — години чомусь той виклик раптово скасував ... А Оксана Кос ні сіло ні впало тієї ночі щось прала в себе вдома, а потім казала, що то було її пальто. І це у 28- градусний мороз ? А чи не кров вбитої Ольги вона з одежі виводила ? Під час інтерв`ю Оксана вперше зізналась, що Паранський провів всю ту страшну ніч у неї, але Юрій весь час твердив, що жодного разу в Оксани не ночував. Ця парочка, плутаючись у брехні, неодноразово змінювала свої покази. Але чомусь їх вивели з числа підозрюваних. Цікаво й те, що пізніше не ветерана війни і не ветерана праці Паранського прилаштували на проживання до Володарско — Волинського геріатричного пансіонату для ветеранів війни та праці, а для цього потрібно мати неабиякі зв`язки та впливових друзів.
Слідчі з невідомих причин не вилучили для дослідження ножі, які знаходились в помешканні Ольги і могли бути знаряддям вбивства. Пізніше сусідська бабуся знайшла на присадибній ділянці поруч з місцем злочину ножиці. Що зробив з речовим доказом міліціонер ? Як слід оформив, здав на експертизу ? Ні! Він забрав ножиці до себе додому !!! І лише через тривалий термін, зваживши на скарги, приніс їх для впізнання до бабусі, виваливши на стіл для порівняння велику купу інших ножиць. Але бабця знаряддя вбивства впізнала, ще й розгледіла бурі плями, схожі на залишки крові. Після чого «пінкертони» майже миттєво намалювали липовий «відмовний» експертний висновок. Цей епізод, як і інші, яскраво свідчить про фальсифікацію матеріалів кримінальної справи.