Повернення до феодалізму

Нинішня українська влада почала використовувати політичних в’язнів як розмінну монету у міжнародних переговорах.

Низка сигналів, що влада зголосилася на звільнення Юрія Луценка до саміту Східного партнерства у листопаді 2013 року породжує деякі дуже тривожні думки з цього приводу.

Те, що політичні в’язні, насамперед, Юлія Тимошенко і Юрій Луценко мають бути негайно звільнені – це незаперечні істина, і одна з ключових вимог української опозиції.

Те, що світова спільнота тисне на українську владу, змушуючи її вести політику за демократичними правилами, – факт однозначно позитивний.

Гірше інше. Нинішня українська влада почала використовувати політичних в’язнів як розмінну монету у міжнародних переговорах. В аналогічний спосіб комуністичний режим в СРСР «торгував» дисидентами і репатріантами, обмінюючи їх на західну техніку і продовольство. І подібна практика увійшла, згодом, у традицію.

Не йде європейська спільнота на контакт з Україною? Не здатна влада виконувати вимоги ЄС щодо судової реформи, боротьби з корупцією, забезпечення свободи слова? Тоді Європу можна елементарно шантажувати власними політичними в’язнями. І, з нагоди наближення певних подій, випускати їх по одному-два.

Країна, у якій панує подібне ставлення до людини – не є демократичною, вона – феодальна, де господар може на власний розсуд вирішувати – продавати йому кріпака, або не продавати.

І, на превеликий жаль, оскільки українська влада впевнено демонструє, що вона вміє крутити колесо історії назад, наступною добою буде запровадження на нашій землі рабовласницького ладу.

Інакше подібні «торги» прокоментувати не можна.