Україні потрібна нова економічна політика

Чим більше розмов про реформи, тим менше самих реформ і взагалі будь-яких змін на краще

– таке враження створюється, коли бачиш нашу економічну дійсність. Україна, на відміну від усього цивілізованого світу, не долає фінансово-економічну кризу, а все глибше  поринає в прірву.

Кожен третій працездатний покинув Батьківщину і шукає заробітку по всьому світу – такого стану не має жодна держава. Бiльшiсть цих мігрантів з готовністю повернулося б в Україну, однак для них немає робочих місць з достойною оплатою.

Водночас і ті, що роботу мають, у абсолютній більшості нічого  не додають до національного багатства. Переважна більшість споживчих товарів, навіть значна частина продовольчих, завозиться з-за кордону, бо національне виробництво зруйноване. Вирішальна частка промислового виробництва і експортного потенціалу створюється у металургійній та хімічній галузях, де зайнято 500 тис. працюючих, тобто трохи більше 2% сукупної робочої сили.

Основна частина робочих місць в Україні – це діяльність з доведення імпортних товарів і продуктів до споживача. За рахунок податків та митних зборів на імпортні товари формується значна частина доходів Державного бюджету. 

Усі види економічної діяльності, які приносять хоч би найменший прибуток, уникають сплати внесків у бюджет i соціальні фонди. Уряд нездатен iз власних ресурсів виплачувати жалюгідні пенсії і мізерні зарплати лікарям і вчителям. Фінанси держави неможливо збалансувати без зовнішніх запозичень. Фактично, зарплати і пенсії значною мірою платить Міжнародний валютний фонд, тобто  вони покриваються запозиченням у власних нащадків. Неспроможність уряду мобілізувати власні ресурси, необхiднiсть все зростаючого залучення зарубіжних кредитів загрожує національній незалежності. Економiчна незалежність України уже втрачена – ми не можемо прийняти жодного серйозного рішення без погодження з МВФ, зате з готовністю виконуємо будь-які його вимоги. 

Пееконаний, що ніякі реформи окремих сфер економічного життя в державі не дадуть ефективного результату.

Україні потрібні не часткові реформи своєї економічної політики, а нова економічна політика.

Нова економічна політика має забезпечити активізацію матеріального виробництва на основі мобілізації власних фінансових, трудових і матеріальних ресурсів.

У першочерговому порядку необхідно здійснити рішучі кроки у таких напрямках:

1. Захист прав приватних власників від свавілля чиновників.

2.  Реформування валютно-курсової та грошово-кредитної політики.

3.  Масове житлове будівництво.

4.  Пенсійна реформа.

5.  Енергозбереження. 

Серед усіх складових цієї масштабної системи заходів, які потребують значних зусиль для своєї реалізації,  вирішальними є кроки щодо створення системи справжньої приватної власності і корінного реформування грошово-кредитної політики.

Приватна власність в Україні існує скоріш як ідеологічне гасло, а не  як матеріальний гарант свободи громадянина і підприємця. Власність  не має однозначного законодавчого визначення, не зведена у загальний і прозорий реєстр у масштабах держави, не захищена від злочинного  рейдерства  і посягань з боку чиновників, не приносить доходу. Без побудови надійного фундаменту для бізнесу у вигляді недоторканоi приватної власності  неможливо відродити  активність приватного підприємництва, яке у всьому світі є вирішальним рушієм економічного процвітання.

Штучно встановлений обмінний курс гривні робить українську продукцію неконкурентноздатною ні всередині країни, ні на світовому ринку.  Без принципової зміни грошово-кредитної  і валютної політики Україні  неможливо вистояти у нерівній боротьбі в агресивному міжнародному середовищі, захистити національного виробника від недобросовісної конкуренції і всю країну від боргової залежності.

Реалізація цих двох  напрямків створить сприятливі передумови для відродження приватної ініціативи,  відкриє простір для інвестиційного вкладення наявних в Україні власних заощаджень у реальну економіку і спрямує зовнішні інвестицій у тому ж напрямку.

Відроджена економіка створить фінансовий ресурс, достатній для  виведення з колапсу пенсійної системи і для вирішення житлової проблеми в країні.

Приватна ініціатива стане рушійною силою у подоланні  дефіциту енергоресурсів і ліквідації енергетичної залежності країни.