Росiйська пропозицiя, вiд якої варто вiдмовитися

Мене серйозно схвилювала «оригінальна» пропозиція першого віце-прем’єр-міністра Росії Ігоря Шувалова, оприлюднена 3 березня 2011 року в Києві щодо нового шляху інтеграції України до Європейського Союзу.

Нагадаю: російський чиновник запропонував нам спочатку приєднатися до Митного та Євроазійського Союзів, а потім, десь у році 2015, разом з іншими країнами цих двох об’єднань створити зону вільної торгівлі з Європейським Союзом. Пропозиція, щонайменше, дивна, оскільки на сьогодні ці дві організації є повністю віртуальними, тобто такими, що існують лише на папері. 
До слова, Україна не вперше отримує від Росії подібного роду “інтеграційні” пропозиції. Не так давно нам вже пропонували “єдиним фронтом” з Росією вступати до лав Європейського Союзу.
Зрозуміло, що думка пана Шувалова була лише артпідготовкою до чергової значної події в україно-російських відносинах – візиту в Україну у квітні 2011 року Президента Росії Дмитра Медведєва. І якщо зараз під час зустрічі з віце-прем’єр-міністром Росії глава Адміністрації Президента України лише прийняв цю інформацію до відома, то вже у квітні нам доведеться давати відповідь. Думаю, що розмова буде не з легких.
Отже, які небезпеки ховаються за російськими пропозиціями?
Перше, якщо Україна озвучить наміри увійти до віртуальних Митного та Євроазійського союзів, це однозначно ускладнить переговори з європейською стороною, а той й взагалі призведе до зупинки переговорного процесу з Євросоюзом щодо створення зони вільної торгівлі. Так, наприклад, торгівля у рамках Євросоюзу – структурована і контрольована, торгівля у рамках Митного союзу позначена відсутністю контрою за переміщенням товарів. Торгівля у рамках ЄС змушує товаровиробників модернізувати виробництво і покращувати якість товарів, що вигідно нам, пересічним споживачам. Торгівля у рамках Митного та Євразійського союзів – низькотехнологічна і така, що не стимулює до модернізації та самовдосконалення, а тому низькоякісна і не вигідна споживачу. 
Друге, вступ до Митного союзу створить для України низку проблем у рамках Світової організації торгівлі. Нагадаю, що усі три держави, задіяні у Митному союзі – Росія, Білорусь та Казахстан – досі не є членами СОТ. Україна набула членства в СОТ у 2008 році. Так от, якщо ми уніфікуємо митні тарифи з країнами-учасницями Митного союзу, ми порушимо ті зобов’язання, які Україна взяла на себе у рамках СОТ. І наштовхнемося на  обмежувальні заходи у рамках СОТ, зіткнемося з перешкодами експорту наших товарів до країн-членів СОТ.
Нарешті, у рамках переговорів з ЄС щодо створення зони вільної торгівлі Україна постійно вдосконалює своє законодавство, приводить його до стандартів Євросоюзу. Якщо ми заявимо про бажання приєднатися до Митного союзу – ми будемо змушені адаптуватися до законодавства цього союзу, основу якого складає законодавство Російської Федерації. Що означатиме практичну зміну вектору розвитку – із західного на східний.
Крім того, ми вже отримали План дій безвізового режиму, а усі наші східні партнери, за виключенням Росії,  навіть не починали з ЄС безвізового діалогу.
Ми просунулись найбільше з усіх названих країн на шляху політичної, економічної та суто людської інтеграції до ЄС. Тож навіщо нам приєднуватись до тих, хто цей шлях тільки починає?