Власник сторінки
Политик, общественный деятель
Ну невже ми не здатні створити власний, український, якісний телевізійний продукт? Переконаний - можемо. Тільки в умовах сьогоднішніх реалій це абсолютно не потрібно тим, хто формує нинішню інформаційну стратегію України.
З певних обставин я майже ніколи не дивлюсь телевізор, просто не маю на те часу. Але так сталося, що вчора і позавчора у мене трапилась така нагода. Цілий вечір я клацав з каналу на канал і піймав себе на думці як зіпсувалося наше телебачення. Це стосується й тих каналів, які я завжди вважав передовими. Куди б я не натиснув, на усіх провідних телеканалах йдуть абсолютно безглузді шоу-програми, реаліті-шоу, та інші тупі «развлєкалки». Одні про «любофф», другі про «женіха», треті про «тещу» і т.д. Жодна з цих програм не несе в собі будь-якого змістовного, пізнавального, виховного навантаження. Головне, щоб «піпл хавав». Скажу відверто, я жахнувся. Подумав, невже це хтось дивиться?
Спробував розібратись. Отже, побутовий приклад. Змучена, знесилена людина, в депресії приходить з роботи додому. Одна думка, що їсти завтра, як нагодувати родину, як оплатити тарифи, як віддати кредит… Включає телевізор, а там… З кожного каналу, як не «блондинки», так «любофф», як не «женіх» так «сімейні розбори» або «гламурні зірки». Там усі задоволені, ситі, одягнені. Там інший світ. Вони співають, танцюють, плачуть, сваряться і сміються… Все дуже по-справжньому… Створюється ілюзія добробуту, щастя, навіть переживань, у них «все хорошо», туди теж потрапляють прості громадяни, з народу… І тоді на підсвідомому рівні, виникає у тієї людини комплекс: а може й справді все добре, може це тільки у мене все не так ? І так думають мільйони.
Проаналізувавши телеканали на яких виходить уся ця «муть», побачив, що всі до одного належать олігархам від влади, усі!!! Це телеканали Хорошковського, Пінчука, Коломойського, Ахметова… І тоді, для мене, відповідь стає більш зрозумілою. Питання не тільки у бізнесі, попиті, коньюктурі ринку, рекламному продукті та кількості переглядів. Питання у свідомій технології влади, що спрямована на знищення української ментальності. Це відверта маніпуляція свідомістю пересічних громадян, сучасний 25-й кадр, якщо хочете... Це вагомий елемент відволікання суспільства від основних проблем, що відбуваються в державі. Більш того, це ще й певна форма «гасіння» протестних настроїв, які щодня виникають в кожній українській квартирі, хаті, на кухні, за вечерею, в родині.
І ще одне, можливо найголовніше. Усі ці «зрєліща» виходять виключно російською мовою. Запрошені російські ведучі, тюменські клоуни, пітерські психологи чи білоруські КВНщики. Та й навіть «українські» дяді Жори, Потапи та Бузини «вєщают» на «вєліком» і «могучєм». Ну невже проживши все життя в Україні, ви не спромоглися вивчити мову? Сором. Прошу зрозуміти мене правильно, я не проти російської, німецької, польської, борони Боже. Але я за українську мову. Саме її нам потрібно захищати, саме її зараз принижують і витискають звідусіль. Має бути межа, яку переступати не можна. Звичайно, навіщо їм ризикувати у ВР прийняттям скандального закону, коли вони можуть знищити нашу національну ідентичність, нашу мову через телевізор. Це найкоротший шлях занурювання у мозок людини, впливу на свідомість і формування там певних стереотипів. Адже сьогодні йде цілеспрямована атака на все, що називається українським.
Підсумовуючи, чомусь згадалися минулі роки. І уявіть, згадав українське телебачення за часів Кучми. Згадайте Юрія Макарова, Олю Герасим’юк, Ірину Зінченко, Анатолія Борсюка… А де ти, друже мій, Миколо Вересень? Я справді дуже скучив за усіма вами. Це були справжні профі, «титани» телевізійної журналістики… І от думається, ну невже у нас нема власних ідей, хороших ведучих? Ну невже ми не здатні створити власний, український, якісний телевізійний продукт? Переконаний - є, впевнений - можемо. Тільки в умовах сьогоднішніх реалій це абсолютно не потрібно тим, хто формує нинішню інформаційну стратегію України. І тоді виникає запитання, скільки ми будемо принижуватись і споглядати як наші діти виховуються на «чужинських» речах? Коли ж ми зрозуміємо, що цю систему потрібно ламати? Потрібно зрозуміти, не можна продавати те, що не продається, наше майбутнє, майбутнє наших дітей.
Я не буду закликати вас до бойкотування переглядів тих чи інших програм, це право кожної людини і лежить поза межами будь-яких втручань. Передбачаю можливу гостру реакцію прихильників того чи іншого телешоу. Але, особисто мені, прикро, що ми кожного дня споживаємо з екранів те, що не є нашим, за визначенням.
Відразу хочу сказати, що у своєму матеріалі я не претендую на право першої інстанції, не претендую на істину. Оскільки просто висловив вам свої особисті думки, щиро довів свою суб’єктивну точку зору. Як людина, як громадянин, батько, син.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.