Мої університети

Дорогі друзі, від душі вітаю Вас з днем знань!

Знання - це те, що шліфує алмаз, яким є кожна людина, роблячи його діамантом. Це те, що допомагає нам жити і рухатись вперед. Без розумної освіченої молоді ми не піднімемо свою країну. Тому Радикальна партія виступає за повністю безкоштовну освіту. Бо більшість розумних і талановитих українських дітей або не має можливості вчитись у вищих навчальних закладах, або витрати на освіту стають надто важким матеріальним тягарем на їх родин.

Щоб вивчити дітей, батьки часто позичають гроші, продають усе своє майно. А ще страшніше, коли діти з світлою головою взагалі ніде не вчаться, особливо це актуально для сільських дівчат і хлопців. Платити за навчання немає чим, а поступити на бюджет дитині без блату дуже складно. Тому повністю безкоштовна освіта – це той крок, який, поза сумнівами, потрібен державі для розвитку. Наприклад, в Греції освіта безкоштовна – і, незважаючи на непросту ситуацію, прості люди там живуть значно краще, ніж українці.

Також своєю задачею я ставлю відновлення закладів професійно-технічної освіти. Тому що вітчизняну економіку піднімуть не тільки фахівці-інтелектуали, а й люди, які працюють руками, які знають своє ремесло й допомагають іншим людям.

Не забуваймо, що сьогодні свято. Вітаю вчителів та викладачів! Низький вам уклін! Міцного здоров’я, щастя та благополуччя! Я зроблю все, щоб у Вас були гідні умови праці, високі зарплати і пенсії, а також престиж праці Вчителя. Щоб зробити такі радикальні зміни, мені потрібна Ваша підтримка.

Вітаю батьків! Бажаю Вам терпіння та достатку. Більшості з вас матеріально складно зібрати дітей до школи. Багатьом батькам я допоміг, але допомогти всім у мене, на жаль, немає можливості. Тримайтесь! І вірте в те, що все буде краще, ніж зараз. Без надії та спільних зусиль ми не змінимо ситуацію. Тому давайте вірити в Бога та в свої сили і підтримувати один одного.

Вітаю школяриків! Здоров’я та енергії, жаги до знань, взаєморозуміння! Будьте чемні та добре вчіться. Згадую роки свого навчання... Як я вступав до школи-інтернату, пам’ятає весь дитбудинок у Прилуках, де я виховувався до семи років. Пам’ятаю, я дуже плакав, не хотів їхати до школи. Мені навіть розказували, що я на дах цього дитбудинку забрався і заховався, щоб мене не відвезли до школи. Але мене відвезли. Та недаремно я не хотів там навчатися – в 6 класі мене таки вигнали з того інтернату.

Я перечитав усі книжки у шкільній бібліотеці і тому задавав багато питань вчителям. Тому дехто з них захотів мене позбутися. Та я зла не тримаю – коли вже став народним депутатом, школу газифікував, до села дорогу зробив, шкільну їдальню відремонтував.

По поведінці у мене було «незадовільно», але не тому, що шибки бив, чи бився з кимось, а тому що був незручний.

Наприклад, в 14 років мене з комсомолу виключили – за те, що видав шкільну газету, де розкритикував райком комсомолу. Та я все життя був такий, як сьогодні – незручний, справедливий і наполегливий.

Я з 9 класу почав писати до місцевої районної газети. І перша моя публікація була про те, як на полі ми разом із хлопцями середньої школи збирали буряки. Вони розкидали хліб на полі. І я про це написав – як неохайно ставляться до хліба. То вони мене втрьох чи чотирьох перестріли біля інтернату і побили. У мене обличчя було в синцях. Тож такий в мене досвід початку журналістської діяльності.

Але загалом спогади про школи, в яких я навчався, лишилися приємні. З багатьма вчителями я і сьогодні підтримую стосунки...

Вітаю студентів! Дівчата та хлопці, бажаю Вам знайти себе в цьому житті. Я зроблю все, щоб ви вчились за кошти бюджету, а не своїх батьків, щоб у вас була достойна стипендія, якнайкращі можливості для спортивного і культурного дозвілля. І найголовніше – щоб у вас всіх була робота, гідна зарплата та можливість себе реалізувати.

Тим, хотів стати студентом, але не поступив, раджу не журитися і не падати духом. Коли я, простий дитдомівський хлопець, у 1990 році поїхав до Києва поступати на факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка, то теж не поступив, бо у мене не було грошей, щоб заплатити. Але я не зламався, пішов працювати трактористом у колгоспі, а згодом отримав юридичну освіту в Харківському педагогічному університету імені Г. Сковороди. Другу вищу освіту за фахом “аналітик-міжнародник” я здобув у Київському інституті міжнародних відносин. До речі, зараз я теж студент, у тому ж КІМО вивчаю міжнародні економічні відносини. Кому цікаво – показую свій студентський квиток та залікову книжку.

Олег Ляшко, лідер Радикальної партії