Підрахунки Путіна щодо кількох літрів молока, які Україна зможе продати країнам Європейського Союзу після створення ЗВТ з ЄС, і навпаки - мільярдні вигоди для економіки України у разі вступу до Митного Союзу, не залишили мене байдужим

   Сьогодні на завершальній стадії знаходиться реалізація проекту Радикальної партії, який має розвінчати існуючі міфи щодо вигід і втрат для української економіки від створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) з Європейським Союзом. Зберігатиму інтригу і не скажу, до яких висновків дійшла експертна команда партії. Однак, говорячи у загальних рисах про проміжні результати цього проекту, скажу, що вигід від запровадження ЗВТ з ЄС значно більше, ніж можливих втрат від того, якщо ми не вступимо у Митний Союз з Росією, Казахстаном і Білоруссю.

І зовсім не тому, що ці три країни для нас менш важливі, ніж ринок ЄС. Ці країни є нашими партнерами, друзями і сусідами, ми і надалі розвиватимемо з ними співпрацю та діалог. Однак будемо відверті: і Росія, і Білорусь і Казахстан потребують технологічного прориву. Плюс іноземних інвестицій. Усе це є в Європейського Союзу, Китаю, США. Тому ці вектори мають бути для нас найбільш пріоритетними.

Говорячи про Митний Союз, я, на жаль, змушений констатувати, що у цьому міждержавному утворенні відсутня єдина промислова політика, мають місце суттєві протиріччя між його країнами-членами, причому як на вищому політичному рівні, так і в економічній та енергетичній площинах. Мова йде про Росію та Білорусь, стан відносин яких фактично заморожено. Крім того, Україна на прикладі російсько-білоруських відносин спостерігає за тим, як «Газпром» систематично підвищує ціни на газ для білоруських споживачів до цін середньоєвропейського рівня.

Заради об’єктивності також скажу про іншу сторону медалі.

Насправді, сьогодні у Євросоюзі існує коаліція держав, які виступають категорично проти надання Україні перспективи членства у ЄС. До цієї коаліції входять Німеччина, Франція, Іспанія.

На це існують як суб’єктивні причини (Іспанія, наприклад, має перестороги щодо збільшення потоку українських нелегальних іммігрантів, Німеччина залежить від російського газу, а Франція – традиційно поділяє погляди Росії), так і об’єктивні (складний процес «перетравлення» Євросоюзом нових членів, фінансові труднощі Греції, Іспанії та Португалії, бажання приєднати ближчим часом до своїх лав Балканські держави).

Однак якщо покласти на шальки терезів усі можливі та існуючі ризики і загрози, плюси і мінуси, втрати і надбання, відповідь буде очевидна: нам треба йти у Європу.

Олег Ляшко, лідер Радикальної партії