Свято із сльозами на очах

Пишу ці рядки, стоячи з людьми на Майдані.

Сьогодні, 22 листопада - День свободи. Безумовно, це свято, бо 7 років тому наш народ довів, що він - не бидло. Український народ довів всьому світу, що ми можемо бути сильними, сміливими та вільними. Що ми любимо свою країну і готові боротися за її волю.

Але це свято із сльозами на очах, День втрачених надій і сподівань на краще життя.

Бо тоді громадяни України помилилися і обрали собі гнилих вождів, не здатних розвивати державу та захищати права людей. Здатних лише на гризню між собою та дерибан ресурсів. Це була фатальна помилка національного масштабу, наслідки якої ми "хлєбаємо" вже сім років. Сподіваюсь, це була остання помилка українців у мирних повстаннях проти антинародної влади - і наступного разу всі зберуться до боротьби на чолі з справжніми патріотами своєї Вітчизни, енергійними молодими дівчатами та хлопцями. І які пам'ятатимуть, що їх обов'язок - служити людям, які дали їм кредит довіри.

Коли козаки обирали собі гетьмана, йому в руки давали булаву, а на голову клали кізяк. Щоб пам'ятав, що повинен нести відповідальність за свої вчинки, і знав, що з ним зроблять, якщо не виправдає сподівань. На жаль, на голову Ющенку поклали не кізяк, а 52% підтримки населення. Тобто він отримав повний карт-бланш: керуй як хочеш, роби реформи, обирай найталановитіших людей, які разом з тобою зробили б Україну потужною та заможною. Результат - 0. А може, й мінусовий. Сьогодні люди, які мерзли на Майдані у 2004 році, плюються, чуючи це прізвище.

Провина Ющенка, Тимошенко та інших горе-вождів перед нашим народом - це, перш за все, не газові угоди, не руйнація економіки, яку продовжує нинішній режим Януковича (приведений до влади міжусобицею екс-помаранчевих). Найголовніше їх провина - це те, що вони вбили в українцях надію, вбили віру у радикальні зміни, що їх ми можемо досягти, об'єднавшись навколо державних інтересів і не побоявшись виступити проти влади, якщо вона злочинна і порушує Конституцію.

Саме тому сьогодні ввечері в День свободи на Майдані так мало людей. Ніби всі проти режиму, ніби всі пам'ятають бурхливий сплеск громадянської свідомості у 2004 році, з душевним теплом згадують той час, коли ми вірили, знали і могли.

Проте народ не йде на Майдан. Бо через своїх минулих горе-вождів вже не вірить у те, що може щось змінити.

Моя мета і мій обов'язок перед Богом, Україною і прийдешніми поколіннями - повернути людям віру, надію та солідарність. І з честю та гідністю виправдати всі сподівання, якщо мій народ довірить мені та моїй команді піднімати Україну з колін, на які її поставили не тільки вороги закордоном, а й олігархи, інтереси яких з однакових завзяттям захищали та продовжують захищати і Ющенко, і Янукович, і Тимошенко, і новий ющенко - Яценюк, який в бурхливі дні Помаранчевої революції працював на злочинний режим Кучми в.о. головою Національного банку.

Минулого тижня відбулася змова Партії регіонів, БЮТу і Яценюка з його оточенням. Спільно проголосувавши у Верховній Раді за антидемократичний закон про вибори, вони значно посили владу Януковича, знову позбавивши народ права на краще життя.

Але ми все одно переможемо!

А якщо вони знову змовляться, "сообразят на троих" і сфальсифікують вибори - Новий Радикальний Майдан неминучий!

Слава Богу! Слава Народу! Слава Україні!

Олег Ляшко,

Лідер Радикальної партії,

Лідер Всенародного руху чорнобильців,

Рядовий учасник Демократичної Революції 2004 року,

Опозиційний журналіст (1990-2006)