Чи зникне газета Сегодня?

Закликаю Ріната Ахметова особисто втрутитись в ситуацію довкола газети Сегодня

Днями наглядова рада  Сегодня Мультимедіа, яка входить до складу СКМ Ріната Ахметова, звільнила з посади головного редактора видання Ігоря Гужву. За нього вступився колектив редакції. «Ми бачимо в подібному рішенні акт розправи над головним редактором газети за виявлену ним принципову позицію з відстоювання інтересів трудового колективу й за боротьбу з корупцією й цензурою в газеті», - йдеться у спільній заяві працівників газети. Вони звернулися особисто до Ахметова, нагадуючи його слова про те, що він поважає думку трудового колективу, вірить у газету й хоче, щоб вона в підсумку вийшла переможцем і стала ще сильнішою. Журналісти кажуть, саме під керівництвом Ігоря Гужви «Сегодня» зайняла лідерські позиції серед щоденних газет України.

За словами Ігоря Гужви, проблеми виникли, відколи у газеті спробували впровадити практику цензурування та замовних матеріалів. Особлива ескалація конфлікту почалась торік після квітневої публікації про Межигір’я. Матеріал викликав гостре невдоволення наглядової ради і почався процес усунення редактора-бунтівника.
Сегодня - щоденна українська газета, і люди хочуть прочитати в ній цікаву та важливу інформацію, а не хвалебну оду політикам. Навряд чи можна сказати, що «Сегодня» нещадно критикувала нинішню владу. Але те, що вона писала цікаво і по-суті не мала заборонених тем – це факт. Публікація про Межигір’я  зайве тому підтвердження. Якщо окремим можновладцям не подобається правда, то треба усувати їх, а не журналістів, які цю правду пишуть.

Сегодня - одна з найпопулярніших газет українців. Тож перетворювати її на агітлистівку було б безглуздо. Через це  раджу  власнику газети Рінату Ахметову повернути на посаду головного редактора, який довів свій професіоналізм і посприяти стабільності в редакції, запобігти будь-яким спробам цензурування та практиці замовних матеріалів. Розумно було б зупинити всі ці перипетії і дати журналістам займатися їх справою – писати правду. Свобода, як писав Оруел, це можливість сказати, що два на два – чотири. Ахметов має нагоду довести, що в його медіахолдингу свобода слова все ще має місце.

Висловлюю  захоплення і підтримку колективу редакції. Їх позиція варто поваги. Адже журналісти «воюють» не за гроші, як це часто трапляється, особливо в час кризи. Колектив відстоює можливість казати правду завжди і про будь-що.  Це непросто. Я  16 років свого життя  віддав опозиційній журналістиці і знаю що кажу. Ніколи не боявся говорити вголос, бо казав правду, знаючи, якими можуть бути наслідки.  Бажаю журналістам видання таки відстояти свободу слова. Без неї журналістика не має сенсу, оскільки втрачається власна совість  і довіра читачів.