Вища освіта: що переможе – здоровий глузд чи честь мундира

Фінальна стадія підготовки нового Закону України "Про вищу освіту"

У відповідь на протести громадськості щодо нового закону «Про вищу освіту» за ініціативи прем’єр-міністра відбувалася зустріч з освітянами і студентством. Для доопрацювання законопроекту була сформована громадська комісія. До неї входили представники багатьох вузів України, кількох десятків громадських освітянських та студентських організацій. Активну участь у роботі брали представники Києво-Могилянської академії, Львівського університету, Асоціації приватних вузів, Академії педагогічних наук, профспілки. Працювала комісія, а точніше творча група, на базі «Київської політехніки». Очолював групу ректор КПІ Михайло Згуровський.

Якщо на початку задумувалося просто удосконалити проект, підготовлений міністерством і поданий до парламенту, то результатом роботи громадської комісії став фактично новий закон. Із 67 статей урядового законопроекту змінено і удосконалено 56 статей. Ідея доопрацювати урядовий закон виникла місяць тому під час зустрічі громадськості з прем’єром Азаровим. Але під час роботи над урядовим варіантом закону творча група прийшла до висновку, що без радикальних змін нічого суттєво доброго для українських вишів не відбудеться. Отже є новий законопроект, який, на мою думку, дає шанс вітчизняній вищій школі здійснити якісні зміни, рішуче посилити її конкурентоздатність.

Закон увібрав у себе все найкраще, що було в урядовому варіанті, а також у проектах народних депутатів Ю.Мірошниченка та Л.Оробець. Багато пропозицій прийнято від інших учасників, зокрема Громадської Ради освітян і науковців України.

Найголовніше, що пропонує новий закон – це надати серйозні права вишам для реальної автономії, відповідальної і якісної своєї діяльності. Науково-педагогічні колективи отримали серйозні права щодо визначення змісту освіти, напрямків своєї діяльності, їм надаються права визначати спеціальності і спеціалізації. Ліцензуватись будуть лише напрямки підготовки, тобто бакалаврські програми. Принципово по-новому планується організувати роботу Державної акредитаційної комісії. Вона отримає незалежний статус і формується на рівноправній тристоронній основі – від роботодавців, вузівської спільноти та представників держави. В роботі ДАКу братимуть участь і представники студентства.

Громадська комісія також пропонує суттєво демократизувати роботу Вищої атестаційної комісії. Думки щодо її долі були різні – від повної передачі її функцій вишам, до формування незалежної структури. Виходячи з вітчизняних реалій, неготовності багатьох колективів до самостійних незалежних рішень, пропонується виокремити ВАК зі складу міністерства освіти, науки, молоді та спорту у незалежну організацію, при чому її склад мусить формуватись із вчених і педагогів, представників громадськості.

Добре, що запропонована редакція закону виключила норму про підготовку бакалавра на базі середньої школи протягом 3-х років. Це був би крок назад. Передбачається, що у відповідності із міжнародними нормами, академічний рівень магістра матиме дослідницький та практичний напрямки підготовки.

Законопроект, підготовлений освітянською громадою, надає реальні права вишам. Він позбавляє їх адміністративного тиску і надає їм повну відповідальність за підготовку фахівців. Передбачено при вступі в університет збереження зовнішнього незалежного оцінювання, а шкільний атестат оцінюється лише в 10% загальної суми балів. Певні преференції надані випускникам підготовчих курсів, які вступають на природничо-математичні спеціальності. Громадськість виступила проти врахування при вступі університетського бала. Хоча світова практика говорить про те, що при вступі існують різні форми університетських випробувань. Зокрема в США, таких нараховується майже два десятки. Але вітчизняний досвід свідчить, що краще зберегти нинішні умови вступу.

Суттєвим проривом у запропонованому законі є системні зміни і доповнення до Бюджетного, Податкового, Митного і Земельного кодексів, законів «Про енергетику», «Про освіту», «Про основи науково-технічної політики» та інших, які кардинальним чином поліпшують взаємовідносини бізнесу, підприємців і університетів. Це дасть змогу додатково залучити до бюджетів вишів на взаємовигідних умовах мільярди гривень. Мова йде про право підприємств включати суми до 5% фонду заробітної плати у валові витрати, про благодійницьку допомогу навчальним закладам у межах 10% прибутку. Це дасть змогу оновити наукове, лабораторне обладнання, організувати ефективну практику студентам, вести наукові дослідження.

Законопроект, розроблений освітянською громадськістю, пропонує вирішення і соціальних проблем, він поліпшує показники держзамовлення, регулює по новому співвідношення викладач-студент. (Нині воно є 1 до 14). Зокрема пропонується довести це співвідношення при підготовці магістрів 1:6, а бакалаврів 1:10. Отже, у викладачів з’явиться час для дослідницької роботи, індивідуальних занять зі студентами. Ця норма не підірве бюджету освіти, оскільки гостра демографічна криза нівелює ці затрати.

Підготовлений закон містить у собі низку корисних принципових новацій, які базуються на міжнародному досвіді, дозволяє українським університетам успішно інтегруватись в світовий освітньо-науковий простір, поєднувати освітній і науковий процеси, демократизувати вищу школу, зробити її осердям розвитку суспільства знань. Чи зможе Уряд відчути ці паростки нового, підтримати їх, чи стане захищати свій законопроект, зберігаючи, як кажуть, честь мундира. Дехто із владців називає підготовлений законопроект популістським, таким що робить вузи не керованими. Проте світовий досвід говорить, що запропоновані норми є реалістичними, такими, що сприятимуть виходу країни із затяжної кризи. Шанс здійснити прорив у вищій школі з’явився реальний, але чи скористається нам країна, покаже найближчий час.