Танки, БТРи та спецназ МВС можуть увійти в Київ вже 1-го листопада...

Плюс-мінус кілька днів.Відразу після оголошення ЦВК попередніх результатів голосування на виборах - 2012. Вірогідність розвитку такого сценарію, за певних обставин, може стати реальністю

Безумовно, я не стверджую, що буде саме так, але…

Почну з того, що я нікого не залякую, боронь Боже. Я просто моделюю ситуацію, яку, враховуючи подальший перебіг виборчої кампанії, відкидати не можна .

Суть полягає в наступному. Правлячий режим не зможе виграти вибори чесно. Для мене - це аксіома. І питання не тільки в рейтингових показниках та об’єктивній соціології. Достатньо вийти на вулицю і спитати будь-кого, незалежно від регіону проживання, в Донецьку, Харкові, Сумах, Одесі, Києві, Львові чи Хмельницькому: а як Ви ставитесь до нинішньої влади? Якою буде відповідь здогадатись не важко, зрозуміло усім. Наразі, їхня реальна межа  до 10-12% "ударного електорату", не більше. 

Отже, сьогодні можна не сумніватися, що режим готується до масштабних фальсифікацій результатів голосування. Їм необхідне створення суспільної ілюзії перемоги на виборах. Саме тому, регіонали будуть застосовувати ( і вже нині активно це впроваджують) маніпулятивні технології, як до, так і  після закінчення виборів і закриття дільниць. Більш того, своїми останніми «мільярдними ноу-хау», на кшталт встановлення відеокамер на дільницях і т.д., вони намагатимуться підкреслити демократичність виборчого процесу. Але – це міф. Вони просто налякані майбутньою поразкою. До речі, відмова ЦВК зареєструвати кандидатами в народні депутати лідера опозиції Юлію Тимошенко і Юрія Луценка - ще одне підтвердження того, що Янукович боїться. Не дивлячись на заклики світової спільноти про негайний допуск репресованих, незаконно засуджених опозиційних політиків до виборчого процесу, реакції - нуль. Чому? Відповідь проста - страх.

Щоб не заглиблюватись у деталі проведення виборчої кампанії партією регіонів та її сателітів, відзначу, що ці вибори можуть бути визнані недійсними та недемократичними, тобто сфальшованими. Вірогідність цього, за два місяці до дня голосування, особисто я оцінюю як 50/50. І визначать це не тільки українські спостерігачі та громадські організації-контролери виборчого процесу, а й, в першу чергу, представники міжнародних правових інституцій: ОБСЄ, ПАРЄ та ін.

Виникає питання, що за таких умов робити владі? Якщо вже на наступний день після голосування уся світова спільнота визнає вибори такими, що відбулися з порушеннями демократичних принципів. Відповідь також проста – чхати вони хотіли на увесь цивілізований світ. Адже окупаційний режим Януковича створив для себе свій власний, штучно змонтований «тесный мирок», в якому комфортно тільки особисто диктатору, його мафіозному «клану», владним олігархам та їх приплічникам. Це означає, що за цю безмежну владу Янукович і Ко будуть битися до кінця, без жодних вагань. Переконаний, що ви погодитесь зі мною в тому, що лояльності, порозуміння, дотримання демократичних цінностей, а також вимог Конституції України та чинного законодавства від нинішньої влади чекати не доведеться. Будуть перти «бульдозером», це для них звично.

За обставин, коли Об,єднана опозиція і Свобода (сподіваюся, що і УДАР який зайде у ВР також долучиться до опозиційних сил) переможуть на виборах , а я переконаний, що так і буде, результат потрібно буде захищати. І не тільки в ДВК, ОВК, а й, можливо, на вулиці. Масштабним фальсифікаціям потрібно буде протидіяти. Інакше можемо ще на довгі роки опинитися в кримінально-прокурорському ярмі. Це означає, що може статися Новий Майдан або «нова революція свідомості», що, не виключено, стане поштовхом для усунення режиму. 

Звичайно, спостерігати спокійно за цим влада не буде, це факт. Вони настільки глибоко засіли на Печерських пагорбах, що підуть на будь-які провокації аби втриматися. От тоді і можна очікувати танки, БТРи, внутрішні війська та озброєний «Беркут» на вулицях Києва. Задача буде поставлена проста: силове придушення можливих акцій протестів громадян. Адже іншої мови, окрім залякувань, побоїщ, арештів та застосування грубої сили проти мирних демонстрантів вони не знають. За останні два роки кожному українцю стало зрозуміло, що правляча хунта не зупиниться ні перед чим. Але, з іншої сторони, до людей має прийти прозріння, бо не може так продовжуватися вічно. Терпець громадян, рано чи пізно, урветься.

Головна проблема полягає в тому, чи будуть українці по-справжньому готові до реального протистояння режиму заради збереження своєї країни, заради захисту свободи і демократії, заради майбутнього своїх дітей. Саме так, як би патетично для когось, це не звучало. Поки що люди не готові, але я переконаний, що вже найближчим часом все зміниться. Обов,язково.

В цій ситуації ми говоримо виключно про конституційні засоби політичної боротьби, тобто про мирні масові протести на захист законності, дотримання прав і свобод громадян України. На мій погляд, думати про це потрібно вже сьогодні. Згадуючи одну зі своїх останніх публікацій (http://blogs.korrespondent.net/celebrities/blog/press-nk/a72869 ) , повторюся, що потрібно всього 100 000 справжніх патріотів, в один час, в одному місці, готових захистити Україну. Все. Цього буде достатньо, щоб жоден танк не виїхав з гаражу, щоб жоден спецназівець не потягнувся до зброї. Крім того, в таких умовах міліціонери-спецназівці самі, дуже скоро, будуть на стороні людей. 

Хочу наголосити, що я молю Господа, щоб найгірший прогноз не справдився. Це щиро. Більш того, десь, на підсвідомому рівні, я сподіваюся, що до такого ніколи не дійде. Адже я не тільки громадянин, але ще й батько і син. Несу особисту відповідальність за своїх дітей та батьків перед Богом. І волію, щоб ані мої діти, ані мої батьки ніколи не побачили будь-якого неприкритого насилля влади по відношенню до власного народу.

Втім, від цих горе-правителів можна чекати чого завгодно, в тому числі і спроби застосування сили проти мирних громадян. Це вже було і не раз. Сьогодні – це правда життя. Тому замовчувати такі речі, обговорюючи можливі ситуації, на мій погляд, також не варто. Потрібно це знати і думати як діяти у різних обставинах. Як захистити Україну від свавілля і остаточного знищення нашої держави. Отже, як кажуть росіяни: «готовь сани летом…».

Мені часто кажуть: «От ви, опозиціонери, намагаєтесь всіх переконати, що влада обов’язково програє вибори, а ви переможете. А чому ви не думаєте, що влада може виграти?»

Відповідаю. Я нікого ні в чому не переконую. Я висловлюю виключно свою особисту точку зору, яку аргументую. Погоджуватись чи ні – це особиста справа кожного.

Звичайно, на папері влада виграти може. От тільки чесно вона цього зробити не здатна. Я в цьому переконаний. І безумовно, якби я мав хоч якісь підстави вважати, що в Україні відбувається справжня чесна політична боротьба, конкуренція ідей, програм і т.д., я був би тільки радий. От тоді нехай виграють, нема питань.

Але, на жаль, сьогодні все виглядає інакше. Саме тому, стверджую, що  без застосування «чорних» технологій, без банального підкупу виборців, без маніпуляції свідомістю через зомбування людей в ЗМІ ( в першу чергу через телебачення), без жорсткого адмінресурсу, без масштабних фальсифікацій на виборчих дільницях, без залякувань і шантажу, представники правлячого кримінально-олігархічного режиму перемогти НІКОЛИ НЕ ЗМОЖУТЬ! Крапка. Це моя власна точка зору, яку я готовий відстоювати і доводити.

Зрештою, головне, кожному з нас, прийти на виборчі дільниці і не дати їм змоги вкрасти наші голоси, а значить не дати вкрасти наше майбутнє.

Власне, у цій публікації я написав про свої перестороги, але переконаний, що сьогодні вони властиві багатьом людям.

У наступних публікаціях, я та ГО «Новий Київ» будемо інформувати широку громадськість про перебіг виборчої кампанії, оскільки братимемо у ній активну участь. Розкажемо і про те яким чином представники режиму намагатимуться спотворити результати волевиявлення, зокрема у Києві.

P.S. Час від часу згадую 2003-2004 роки… Було величезне протистояння, був шалений тиск на опозицію, були фальсифікації, бійки, був  Помаранчевий Майдан… Була епоха «кучмізму». Втім, порівнюючи сьогодні Кучму і Януковича, підсвідомо спадає на думку, що Леонід Данилович, виявляється, був «милейшей души человеком»:)))?…

Тримаймося! З вірою до перемоги! 

Слава Україні!