40

Вчора мені виповнилося 40. Не святкував. Чомусь не прийнято.

Згадую свої дні народження в дитдомі та інтернатах. Тоді так мало треба було для щастя: цукерки, пиріжки з сиром та родзинками і увага до маленького Ляшка. Ще, щоб вихователька не сварила, бо оцінки у мене були хороші, а поведінка погана: змалечку я завжди мав свою позицію, боровся з несправедливістю. Згадую одну інтернатівську історію: скільки мені років точно не пам'ятаю, зовсім мало, 9 чи 10. Зранку нас розбудили вихователька. Несамовито валить сніг. Сонця не видно. Темно-сірі хмари на брудно-синьому небі. Дивишся на чисте скло вікна, а таке враження, що воно брудне: таке вже все крізь нього похмуре і сіре. Навіть сніг - і той сірий. Настрій жахливий. Ніхто мене не вітає. А потім, звідкілясь дізнавшись, мене привітала вихователька Галина Іванівна Архипенко. І всі почали вітати, обіймати, цілувати, бажати щастя, здоров'я, гарних оцінок, вирости розумним і успішним - стати людиною. Отримую листи від рідних, які не могли забрати мене до себе, читаю з усмішкою і сльозами одночасно. Кухарка тьотя Зіна дала в честь свята додаткову порцію полудника, запам'яталося, зірочку з піщаного тіста з повидлом в центрі. Одне з найприємніших вітань було від моєї виховательки Лідії Іванівни Крило, з якою ми дружимо і досі. Вона сказала багато теплих слів, все, на жаль не пам'ятаю, пройшло ж багато років. Але найбільше закарбувалося в пам'яті, коли Лідія Іванівна сказала: "Олежка, відчуваю, що ти станеш великою людиною і багато зробиш для людей". І раптом - я запам'ятав це на все життя - серед похмурих темно-сірих хмар проступив промінчик сонця. Маленький, худий, але незламний. Такий, як я. А сніг став білим.

Ваш ОЛЕГ ЛЯШКО

Лідер Радикальної партії,

Народний депутат України


http://www.liashko.ua/
http://rpl.kiev.ua/