Країна неляканих "мазохістів"

Останнім часом складається враження, що лаври уродженця Львова Леопольда фон Захер-Мазоха не дають спокою представникам нинішньої влади. Його послідовників в Україні за режиму Януковича більшає в геометричній прогресії.

У наш непевний час уже звикаєш мало чому дивуватися. Але бувають винятки, коли мимоволі дивишся в календар, чи бува не 1 квітня "день дурнів" на дворі.

Такі думки виникли, коли прочитав повідомлення про рішення Вищого адміністративного суду України (ВАСУ), відповідно до якого, повноваження двох народних депутатів України (мажоритарників) Балоги і Домбровського достроково припинені.

З неабияким інтересом хочеться ознайомитися з повним текстом рішення, яке, безумовно, відкриє нові горизонти юридичної думки сучасного судочинства і ще раз продемонструє "повну відсутність" вибіркового правосуддя.

Не будучи особливим симпатиком обидвох героїв цієї історії, все-таки цей небезпечний прецедент варто було б розглянути під різними кутами зору.

Для пояснення всієї безглуздості цього рішення ВАСУ не потрібно аналізувати томи нормативних актів, достатньо відкрити Конституцію. Статті 79 і 81 дають відповіді на всі запитання навіть для студента юридичного факультету 1 року навчання.

Отже, перше і головне – набуття повноважень народним депутатом. Початок повноважень - з моменту складення присяги (ч.4 ст.79 Конституції України).

Відповідно до Конституції України обраний народний депутат може позбутися свого "звання" у двох випадках - шляхом "втрати депутатського мандата" і "дострокового припинення повноважень".

Втрата депутатського мандата може відбутися за єдиної підстави – відмова скласти присягу. Цей пункт з’явився в Конституції не випадково і був пов’язаний з тим, що в перші роки незалежності України окремі т.зв. обранці з числа комуністів, які склали присягу "партії і леніну", відмовлялися це робити на вірність Україні.

Що стосується дострокового припинення повноважень народного депутата, то таких підстав п’ять (ч.2 ст.81 Конституції України). Їх перераховувати немає сенсу, бо жоден з них не може бути застосований до нашого випадку.

Більше того, Конституція України передбачає, що рішення про дострокове припинення повноважень приймається більшістю від конституційного складу Верховної Ради України, тобто за таке рішення повинні проголосувати щонайменше 226 народних депутатів.

За рішенням Суду достроково припинити повноваження народного депутата можна в єдиному випадку – невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності (ч.4 ст.81 Конституції України).

Отже, з моменту, коли народний депутат склав присягу і відповідно набув повноважень, судовий процес, який відбувся у ВАСУ, є в принципі неможливим і незаконним. Єдина допустима підстава – невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата.

Варто при цьому нагадати, що Конституційний Суд щонайменше в 3 рішеннях встановлював, що винятки з конституційних норм встановлюються самою Конституцією України.

Тому в нашому випадку ми маємо справу не з судочинством, а з узурпацією влади з боку ВАСУ.

Це рішення викликає ще безліч запитань: "з якого моменту ці 2 депутати втрачають свої повноваження?", "як виконати на практиці це рішення?", "як бути з трудовими правовідносинами, які виникли між депутатом і Верховною Радою України?", "чи легітимними є рішення парламенту, що приймалися за участі цих депутатів?" тощо.

Хоча ці питання є скоріше риторичними. Бо з огляду на гучні судові процеси, особливо щодо незаконного засудження лідерів опозиції Тимошенко і Луценка, "юридичні дрібниці" мало цікавлять як владу, так і суддів, які мовчки коряться наказам з "Банкової".

Мотиви влади для "замовлення" цього рішення у ВАСУ можуть бути два.

Перший - час платити за векселями, а точніше – вступати до фракції регіонів. Другий - залякати опозиційних депутатів, мовляв "так буде з кожним незгодним". Насправді ж, обидва випадки призведуть до прямо протилежного ефекту.

Ця ситуація призведе не до роздроблення, а до мобілізації опозиційних сил, у першу чергу, в парламенті. На практиці може виявитися, що ще вчора далеко не опозиційні депутати, раптово можуть стати взірцем опозиціонера.

Навіть, якщо гіпотетично уявити перевибори на 2 округах у Вінницькій і Закарпатській областях, то представникам Партії регіонів там мало що світить. Як до речі, і на решті 5 округах, на яких у дуже сумнівний спосіб ЦВК фактично вкрала перемогу в опозиційних кандидатів.

Маючи більшість у Верховній Раді, сформовану з регіоналів і прислужників-комуністів, такий крок "банкової" виглядає абсолютно нелогічним.

Політично, це рішення не принесе жодної доданої вартості для влади. Окрім того, що вчергове продемонстровано не "сильну руку влади", а рівень беззаконня, правового нігілізму і якщо хочете "бєспрєдєлу".

У сьогоднішніх умовах словосполучення "міжнародний імідж" по відношенню до України навіть якось незручно писати. Його залишки нещадно владою знищуються щодня за допомогою, в тому числі, каральних, судових та контролюючих органів.

Уперше за часів незалежності України тональність розмов з офіційним Києвом переведена з дипломатичної площини на мову ультиматумів. Заяви Єврокомісара Штефана Фюле, які були озвучені під час останнього візиту до України щодо перспектив підписання Угоди про асоціацію, рясніли не дипломатичними, а ультимативними формами.

Рішення ВАСУ про позбавлення повноважень народних депутатів буде ще одним беззаперечним аргументом для міжнародного співтовариства про відсутність незалежного судочинства та вибіркове правосуддя.

Запевненням влади про "обґрунтовані" кримінальні справи і "справедливі" вироки проти Юлії Тимошенко, Юрія Луценка та інших представників опозиції ніхто і так у демократичному світі не вірив. З’явився ще один "гвіздок", з чим можна владу тільки привітати.

Нелогічність і безглуздість цієї ситуації, як і прийнятого ВАСУ рішення не викликає сумнівів. Залишається запитання: "А навіщо?"

І тут закралася думка. Можливо, для нинішньої влади життя в такій системі координат приносить справжнє задоволення? Насправді, нехай би собі задовольнялися як завгодно, але ж не за рахунок нас з вами.

І головне - не за рахунок Української держави, яку, завдяки їхнім неприродним збоченням, ми щодня втрачаємо.