Наслідувати приклад Польщі, а не мавпувати Росію

Поляки за 6 років отримають в 40 разів більшу допомогу від ЄС, ніж Україна за роки незалежності

Проросійське лобі, агітуючи за Митний союз з Росією, дискредитує наміри України інтегруватися в Європейський союз. Мовляв, ні асоційоване, ні повне членство в ЄС не мають ніякого економічного сенсу для України, бо найбагатші західні країни вважають менш заможних східноєвропейських "родичів" по Євросоюзу непотрібним баластом. Ці твердження спростовує недавній приклад Польщі. Варшава виборола найбільшу допомогу серед 27 країн ЄС – 105,8 млрд євро при розподілі європейського бюджету на 2014-2020 роки. Це ті кошти, які дозволять в найкоротші терміни модернізувати польську економіку.

Прем'єр країни Дональд Туск переконаний, що йому навряд чи ще вдасться "зробити щось настільки важливе для Польщі". Здобутки України мізерні: з 1991 року отримано... 2,5 млрд євро допомоги від ЄС. Так Євросоюз оцінив темпи просування України до європейських стандартів життя.

"Більше за більше", – згідно цьому європейському принципу й нагороджено Польщу. Чим більше реформ та демократії, – тим потужнішою буде фінансова підтримка та глибшою інтеграція в Євросоюз. Польща за роки виконання попереднього плану інтеграції в ЄС довела, що дійсно прагне стати частиною демократичного європейського простору, де панує середній клас, а не олігархи, де вільно себе почуває малий та середній бізнес, а європейська допомога спрямовується на модернізацію економіки, а не розкрадається. Можна не сумніватися, що за такої фінансової підтримки поляки в 2020 році за соціальним рівнем життя доженуть мешканців "старої" Європи.

І Україна, і Польща "стартували" у демократію майже одночасно. Чому ж "польський" проект є успішним, а український поки що – ні? Все визначає ступінь національної свідомості і народу, і влади. Бо ж, поляки розуміють, що ніхто, окрім них самих, не побудує кращого життя в Польщі.

Україна, де владна "верхівка", як і значна частина народу, втратила уявлення про власну національну ідентичність, – "суржик" є відбитком цього хворобливого стану, – за 21 рік незалежності так і не отримала ні національного уряду, ні національної політики. Саме тому гібрид "совка" з елементами "дикого капіталізму" досі не подолано. Де немає чіткої національної ідентичності, там немає і уявлення про національний інтерес, – українська влада заглядає у рота Росії, бо ж мавпує мову та вірить у "спільне братське минуле". Як наслідок, Кремль користується Україною у власних інтересах, а в країнах ЄС, не розуміючи української логіки, крутять пальцем біля скроні. Як завжди, дивуємо світ!