Не треба паніки! Перший раунд боротьби за Київ

Кілька слів про вчорашні події у Верховній Раді та під її стінами. Адресовано усім. Але, в першу чергу, Киянам.

Щиро дякую і низько кланяюся кожному небайдужому киянину, що прийшов вчора під стіни ВР захищати наше конституційне право на самоврядування і відстоювати проведення виборів у Києві! Людей було багато, але для перемоги недостатньо.

Друзі! Ніякого розпачу! Не слухайте нитиків і противсіхів! Будь-ласка, відкиньте меланхолічні і негативні настрої. Буцімто, це кінець і ми остаточно програли Київ. Не вірте! Це дурня! Справжня битва за Київ тільки почалася! Так, вона буде дуже важкою, бо для Януковича це питання його політичного майбутнього, його самозбереження, якщо хочете. Саме тому, він піде на все, щоб утримати столицю під контролем.

Отже, оцінюючи вчорашню акцію опозиційних сил, потрібно чесно визнати – проблеми є, і їх не мало. 

Безперечно, я також маю питання до частини представників опозиції, в тому числі. Але зараз не час "смітити" між собою. Так, я не всім задоволений. І мене дуже болить, що не вдалося вчора досягти мети. Так, не все пройшло як хотілося. Так, вірили, що прийде значно більше людей. Так, організація мала бути кращою. Значить недопрацювали, значить, можливо, і моя вина у цьому є і я відповідальності з себе не знімаю. Ми робили все, що в наших силах. Але мабуть не достатньо. Потрібно серйозно працювати над помилками і робити висновки на майбутнє. 

Хоча, є й інша сторона медалі. Самі Кияни… Ні, я ні в якому разі не маю права і не буду засуджувати мешканців столиці, що недостатньо підтримали наш заклик. Мабуть, є певні об,єктивні обставини. Робочий день, незручний час, м,яко кажучи, не дуже активна особиста участь народних депутатів від опозиції у агітаційній кампанії напередодні мітингу. Все це так. 

Але попри все, після всього, що «регіонали», Попов, Янукович, Азіров і Арбузов зробили з нашим містом, Кияни мали бути активнішими. Їх повинно було бути більше, значно більше. І ми в це вірили. Якби нас було не 5-8, а хоча б 20-30 тис під ВР, повірте, вибори були б призначені. Дотиснули б. На жаль, не сталося. Ну, що ж, перегорнули сторінку і рухаємось далі. Це ще не Кінець Світу.

Зрештою, ми були готові до такого розвитку подій. Знали, з самого початку, що «регіонали» не підтримають цю постанову. Змусити їх зробити це могла б тільки вулиця. Тому, зараз потрібно думати як рухатися і як спільно діяти далі. 

Батьківщина, Свобода і УДАР сьогодні разом. Іншої опозиції в Україні нема і поки не буде! Подобається чи ні, але це аксіома. І я вірю в Тимошенко, Турчинова, Яценюка, Тягнибока і Кличка. Альтернативи у нас немає. Зате є бандитська кримінальна хунта. То, що тепер станемо на коліна перед «межигірським паханом», «пустимо сльозу» і здамося на його милість?

Ні. Особисто я, не здамся. Хоча, як і ви, я не народний депутат, я не маю мандат і не маю недоторканості. Я просто опозиційний політик і громадський діяч. Але Я - ГРОМАДАНИН, БАТЬКО, СИН. Я - не раб і рабом ніколи не буду. І я не хочу, щоб моя дитина росла в країні якою править диктатура мафії. Я це не прийму ні за яких обставин. Тому і я, і мої соратники з усіх опозиційних сил продовжуватимуть боротьбу з режимом, до перемоги.

Вибачте, але дуже легко критикувати дії опозиції сидячи дома на диванах. Давати поради і розповідати як нам робити революцію. От тільки, питання у тому, що без вас і вашої участі, дорогі кияни, ми її самі ніколи не зробимо, як би ми того не хотіли.

Я б звичайно спитав скільки інет-революціонерів, які інколи розпинаються в коментах, закликаючи до боротьби з режимом, прийшли вчора під Раду, але я промовчу. Більш того, я їм навіть подякую. Так, подякую, бо підтримка у соціальних мережах та форумах в ЗМІ, також, формують громадську думку. А для мене це дуже важливо, повірте. І звичайно, я щиро дякую тим ФБ-шникам з якими вчора особисто зустрілися на мітингу. Вас було чимало і це дуже обнадіює. 

А от всіх критиканів попрошу: не ображайтесь, але припиніть повчати в інтернеті як боротися з режимом. Розберемося, бо робимо це щодня. Почніть краще революцію свідомості з себе. І для початку, прийдіть хоч раз і разом з усіма крикніть це просте слово "революція" на площі. Так як це робили вчора тисячі Киян під ВР.

Люди, що були вчора на нашій акції – це справжні патріоти! Я кілька разів виступав з трибуни і бачив їхні очі, вони по-справжньому горіли. Такого давно не було. І в цей момент я був щасливий. Бо відчув дух справжнього, а не плюшевого патріотизму. Готовності до боротьби. Ми всі були одним цілим. І в цьому величезний позитив вчорашньої акції. Є потенціал для зростання і він не малий.

Як приклад, просто порівняйте, тих хто прийшов, на вчорашній, ганебний, проплачений мітинг ПР, що організували «разводіли» з «молодих регіонів». Матеріалів і публікацій у пресі та на ТБ було море. Порівняйте обличчя цих людей. Там і тут. Вам все стане зрозуміло.

Ні, я не хочу і не буду нікого ображати і засуджувати, бо не маю на те права. Кожен робить свій вибір сам. Але й ви зрозумійте, друзі, що ми робимо все, що в наших силах!Що ж, напевно, ще не час. Кияни ще не «розкачалися». 

Втім, я вірю в їхню мудрість і волелюбність. Адже, 80-85% Киян ненавидять Януковича і ненавидять правлячий режим. Ми всі це прекрасно знаємо і розуміємо. Саме тому, я сьогодні про це говорю. Значить, нічого не втрачено! Інше питання, що не всі готові підтримати нинішню опозицію, це правда. Що ж, давайте шукати порозуміння разом. Будемо працювати і готуватися до 18-го травня. Більш серйозно, більш системно. Ми провели тільки перший раунд бою. Головне ще попереду.

Будемо продовжувати нашу боротьбу і ніхто не збирається опускати руки. Бо саме цього від нас і чекає диктатор. Ми йому такого подарунку не зробимо. А візьмемося ще більш завзято. Ми звільнимо столицю і не сумнівайтеся, що разом ми виграємо битву за Київ! Київ ми банді не віддамо! А з Києвом повернемо і Україну! Це наш громадянський обов,язок, бо ми відповідальні перед своїми нащадками. 

Вода камінь точить... Тому, ніякої паніки! Київ наш! І ми не здамо його на потурання окупантам. У нас буде наш мер, наша Київрада і ми повернемо самоврядування в столицю. Це буде не легко, але ж всі знають, що «під лежачий камінь вода не біжить…».

І останнє. Які наші дії. Особисто я, за РЕВОЛЮЦІЮ! Давно. Але не за декларативну, а реальну і звичайно мирну (хоча, за нинішньої влади в цьому й сумніваюся). А це потребує серйозної роботи, в першу чергу з людьми. Тому в Києві почати потрібно з малого. 

По-перше. Підтримую тезу: Немає виборів – немає платежів. Цілком слушно і абсолютно логічно. Немає законної влади, немає кому платити. По-друге. У зв,язку з не призначенням виборів, кияни, спільно з опозицією, мають всі підстави почати створення революційних комітетів і готуватися до масових акцій громадянської непокори. Які можуть розпочатися 18-го травня під час київського етапу "Вставай, Україно!".

Це наше конституційне право! 

По-третє. З 3-го червня у Києві не буде законної влади. Якщо ми не отримаємо законно обраної київської влади, ми можемо створити іі самі, альтернативно! Тобто самі створити органи місцевого самоуправління, щоб не допустити в столиці соціально-економічної катастрофи і повного безвладдя. Або, навпаки, щоб не допустити повної узурпації влади. Іншого виходу нема. Бо Янукович може і комендантський час нам скоро впровадити.

Янукович системно знищує усі права громадян України! Він щоденно і показово гвалтує Конституцію! Досить бути рабами і спокійно споглядати як знищують державу! Народ - головне джерело влади в Україні. І народ повинен захищатися, коли у нього відбирають законні права, свободу, а з ними і майбутнє.

Щиро дякую за вашу підтримку і розуміння. Незалежно від того погоджуєтесь ви зі мною сьогодні чи ні, я вірю, що позитивний результат буде. Нам потрібна ваша участь, ваша реакція і ваша допомога.

Варто відкидати песимістичні настрої! Настав новий день і життя продовжується. Тримайтеся! 

Перемога буде за нами!