1. Блокування Партією Регіонів призначення виборів у місті Києві має подвійну причину.
По-перше, їм абсолютно не вигідні вибори в опозиційному Києві. Вони їх
тотально програють. Не допоможе ні адмінресурс, ні підкуп, ні
"аполітичні самовисуванці-господарники". А після снігового апокаліпсису
та "віденських вакацій" у ставленика ПР Попова зникли навіть примарні
шанси на успіх.
По-друге, влада таким чином проводить
експеримент з прицілом на 2015 рік. Відміна виборів в Києві сьогодні -
це репетиція відміни чи профанації виборів президента.
Сьогодні
режим активно готується до остаточної ліквідації залишків народовладдя
через проведення в серпні (якраз в "мертвий сезон") так званого
"референдуму за народною ініціативою", де поруч з порожнім набором
традиційного популізму буде спроба проштовхнути вибори президента в один
тур і створення двопалатного парламенту, де верхня палата де-факто буде
призначатися, а нижня обиратися за 100% мажоритаркою. Враховуючи те, що
комісії з проведення референдуму будуть формуватися місцевою владою, а
явка не матиме жодного значення - все виглядає дуже і дуже серйозно.
Якщо такий сценарій пройде - довічна одноосібна диктатура Януковича
стане реальністю.
2. Єдина можливість зірвати ці плани режиму -
організація масового протестного руху на всіх рівнях. Ситуація з
виборами в Києві - ідеальний майданчик для зародження такого руху. Адже
тут ідеться не про інтереси тієї чи іншої партії або політика, а про
фундаментальне право усіх громадян обирати собі владу. І кияни, які
показати свою принципову позицію на останніх парламентських виборах -
повинні стати авангардом боротьби не тільки за своє право на місцеве
самоврядування, але і за захист державності та основних конституційних
прав, боротьби проти узурпації влади.
Вчорашня акція під ВР
показала, що попри тотальне несприйняття влади киянами, вони ще не
готові масово виходити на протестні акції. Але це не смертельно. Треба
нарешті відмовитися від ілюзій, що протестний настрій одразу ж
переходить у масовий протестний рух. Між ненавистю до антинародного
режиму і готовністю взяти вихідний за власних рахунок і піти на мітинг -
доволі великий шлях. І цей шлях люди пройдуть - але для цього потрібна
системна робота на всіх рівнях - інформаційна, роз`яснювальна,
мобілізаційна. І власний приклад.
3. Що конкретно робити далі? В
парламенті - шляхом блокування та іншими методами добиватися
призначення виборів в Києві. Поза парламентом - готувати нові протестні
акції, при чому не тільки великі мітинги. Нарешті погода налагоджується -
я планую розпочати найближчим часом серію вуличних зустрічей на своєму
окрузі (до цього робив в приміщеннях). Якщо влада блокує вибори до
представницького органу, значить треба переходити до прямого
народовладдя і самоуправління, організовувати людей на місцях. В
кінці-кінців, якщо виборів таки не буде, після 2 червня кияни повинні
самі заходити в Київраду, виганяти звідти нелегітимних депутатів і брати
владу в свої руки.
В кожного з нас повинно бути усвідомлення -
відступати далі нікуди. Якщо дамо слабину - все не матиме вже жодного
значення. Бо тоді кожен з нас відчує на собі, що таке справжня
антинародна та антинаціональна диктатура - не в мітингових промовах
опозиціонерів, а в суворій реальності.
Тому у битві за Київ у нас немає права на поразку.