Новий закон проти корупції - удар, але не перемога

Для початку - про сильні сторони прийнятого закону. Їх сформулював співавтор документа, голова парламентського комітету із боротьби з корупцією Віктор Чумак за кілька днів до голосування. За ці зміни в антикорупційній політиці громадськість боролася більше року. 

 

По-перше, для будь-кого з нас стає відкритим єдиний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення. Досі Мін'юст наполягав на тому, що інформація в реєстрі - персональні дані, які не підлягають вільному використанню.

 

По-друге, декларації про доходи та майно чиновників з'являться у вільному доступі та в повному обсязі в Інтернеті. Майже вдвічі - з 150 тис.грн. - знижується мінімальна сума витрат, за які вони зобов'язані звітувати в деклараціях. 

 

По-третє, посилюється антикорупційна експертиза прийнятих владою рішень. Тепер такою експертизою законопроектів будуть зобов'язані займатися і профільні комітети парламенту. Поки що її проводить лише Мін'юст і лише за проектами актів, що направляються в Кабмін. Хоча корупція здебільшого криється саме в депутатських ініціативах.

 

По-четверте, в Україні з'явиться - нехай поки що слабкий, але все ж - механізм контролю декларацій чиновників. В органах влади будуть створені спеціальні підрозділи щодо запобігання та виявлення корупції. Вони зможуть перевіряти чиновників на наявність конфлікту інтересів, а також перевіряти достовірність інформації в поданих ними деклараціях. Досі декларації реально ніхто не перевіряв.

Для кращої наочності скористаємося візуалізацією газети "Вести" №2.

На жаль, не все. Серед невирішених проблем лишаються три дуже важливі. По-перше, фінансовий контроль над деклараціями будуть здійснювати фактично залежні відділи внутрішнього контролю у складі органів влади. Вони не мають ні знань, ні реальних ресурсів на здійснення такого контролю, особливо в частині перевірки іноземних активів держслужбовців. Крім того, цілком імовірно, що перевіряти будуть тільки декларації неугодних.

 

По-друге, відповідальність за неправдиві відомості у декларації досі відсутня. А значить, чиновники і далі будуть брехати.

 

По-третє, ніяк не врегульовано питання громадської антикорупційної експертизи. З досвіду знаємо, що в 70% випадків корупцію в законопроектах знаходять саме громадські активісти та журналісти. Проте досі не існує ні порядку сприяння органами влади у проведенні громадської антикорупціонной експертизи, ні процедури обліку результатів.

 

 

Прийняття закону - це пряма заслуга громадянського суспільства. Протягом року парламентарів до розуміння проблеми готували Transparency International Україна та Коаліція на підтримку ініціативи Партнерство Відкритий Уряд. У співпраці з нардепами фактично писали текст законопроекту. Євросоюз та інші міжнародні партнери фактично змусили Верховну Раду взятися за цей законопроект. Рух "Чесно" стежив, щоб депутати проголосували особисто.

 

І ось він - результат. Тепер все в руках президента Віктора Януковича - він може або підписати закон, або відправити його на переголосування з власними зауваженнями. Тепер важливо забезпечити цей підпис президента.

 

А далі ми починаємо кропітку роботу - потрібно змусити владу виконати закон.

 

Органи влади повинні створити спеціальні розділи з деклараціями на своїх веб-сайтах. Мін'юст - відкрити доступ до реєстру корупціонерів. Парламентський антикорупційний комітет - створити дієву громадську експертну раду, яка і візьметься за антикорупційну експертизу. Нацагентство державної служби - розробити інструкції з виявлення конфлікту інтересів та організації фінконтроля за деклараціями.

А громадським активістам треба скористатися всіма новими можливостями. Роботи намічається ще більше, ніж до прийняття закону. І цієї роботи вистачить для всіх бажаючих.