Чому опозиції потрібна внутрішньопартійна дискусія

Свобода думок, залучення до рішень громадськості, право кожного на власну думку, нетерпимість до кулуарних рішень, до авторитаризму наших лідерів — ось чим опозиція має відрізнятися від влади

В українській політичній практиці існує стійкий стереотип – якщо хтось починає критикувати свою політсилу, навіть, у конструктивній манері, він тут же удостоюється звання зрадника і перебіжчика у ворожий табір. Настав час нам, опозиції, змінювати цю шкідливу звичку. Інакше ми, як і попередні українські опозиціонери, потрапимо на звалище історії. Внутрішньопартійна дискусія сьогодні потрібна українській опозиції як ніколи. І це має бути дискусія публічна.

За бортом політичних процесів сьогодні опинилися мільйони українців, тому що не бачать різниці між владою і нами – опозицією. Вони більше не є нашими прихильниками. І найчастіше просто ігнорують вибори.

Чим ми, опозиціонери, реально відрізняємося від Партії регіонів? Для багатьох ми – просто різні політичні сили, що періодично змінюються біля важелів української влади. Але за суттю – однакові, що живуть за схожими правилами.

У чому ж має бути наша відмінність?

Нинішня українська влада – це авторитарний режим, метою якого є вічне правління країною. Правління беззмінне, лише в інтересах правлячого класу, яким є Донецький кримінальний клан. Народ ними розглядається як добриво для угноєння їхніх плантацій, що забезпечують добробут тільки для своїх. Вони правлять, а народ їх підтримує і отримує подачки з рук правителів. У таких структурах немає плюралізму думок, зате є авторитаризм партійних вождів, ходіння по нитці й одноголосний «одобрямс» будь-яких рішень вищого керівництва. Все, як у колишньої КПРС.

У чому наша відмінність від регіоналів? Ми, українська опозиція, – за інший устрій влади в Україні. Ми – за права і свободи кожного окремого громадянина. За свободу слова, совісті. За економічну свободу. Наша мета – добробут всього українського народу, а не окремого політичного клану. А влада в нашому розумінні – всього лише обслуговуючий персонал, що забезпечує це благополуччя. У всьому світі це називається демократією. Тобто народовладдям.

Свобода думок, залучення до рішень широкої громадськості, відкритість і право кожного на власну думку, нетерпимість до кулуарних і закулісних рішень, до авторитаризму наших лідерів – ось чим ми маємо вже зараз відрізнятися від провладних політичних сил і намагатися це демонструвати народу.

Я піднімаю цю дискусію не для того, щоб розколоти опозицію. А щоб зберегти її. В іншому випадку немає сенсу у нашому існуванні як опозиції. Влада залишиться у Партії регіонів до 2015 року.